На мо­їй го­ло­ві ко­ро­на

— Іди й пок­ло­ни­ся, поп­ро­си. Ко­ро­ни не ма­єш на го­ло­ві, ні­чо­го не впа­де, не ро­зіб­'єть­ся то­бі.

Так ка­жеш ти. Пос­лу­хай.

Я був ще ма­лий, як нас, ді­тей, учи­ла ма­ти:

— Ді­ти, ні­ко­ли не упід­люй­те­ся, про­ся­чи ба­га­тих та силь­них о лас­ку, ні­ко­ли не ла­ком­те­ся на чу­же доб­ро й ве­ли­кі ма­єт­ки, ні­ко­ли й не го­во­ріть неп­рав­ду, а то зо­ло­та ко­ро­на впа­де з го­ло­ви і ро­зіб­'єть­ся.

— Зо­ло­та ко­ро­на? — й ми, ма­лі ді­ти, бра­ли­ся ру­ка­ми за го­ло­ви, але там не то зо­ло­тої, але за­га­лом жод­ної ко­ро­ни не бу­ло.

— На го­ло­ві кож­ної лю­ди­ни є ко­ро­на, — тлу­ма­чи­ла ма­ма. — Зо­ло­та, ви­сад­жу­ва­на пер­ла­ми й лис­ку­чими са­моц­ві­та­ми, ще не­вид­на. У сер­ці ти її від­чуй, то­ді й по­чу­єш її ва­гу на сво­їй го­ло­ві. Будь­те гор­ді, жий­те тіль­ки зі сво­єї пра­ці й бо­ро­ніть прав­ду, хоч би за неп­рав­дою сто­яв ці­лий світ. То­ді й по­чу­є­те свою ви­щість і роз­кіш ко­ро­ни на сво­їх го­ло­вах.

Лі­та по­біг­ли швид­ко, мов опо­ло­ше­ні ко­ні ву­ли­ця­ми міс­та. І різ­ні бу­ли. Біг­ли ро­ки ро­дю­чі, жир­ні, пло­до­ви­ті, і то­ді бу­ло лег­ко нес­ти не­вид­ну ко­ро­ну на гор­дій го­ло­ві. То знов лі­та во­єн та по­жеж, лі­та бід­ні та го­лод­ні, пов­ні со­ро­му, жур­би та три­во­ги, і то­ді, о брат­тя, тим тяж­че, але тим ви­ще я му­сив нес­ти ко­ро­ну гор­до на сво­їй го­ло­ві.

Я вплів у ту ко­ро­ну ще ба­га­то цін­нос­тей, про які ма­ти й не зга­ду­ва­ла, цін­нос­тей ста­рих, як світ, та кож­ною лю­ди­ною здо­бу­ва­них на­но­во. Я вплів у неї щи­ро­зо­ло­ті лис­тки ві­ри в се­бе і свій рід, і гор­дість. І лис­тки зо­ло­тої прав­ди, що ні­що в жит­ті не прий­де ме­ні да­ром, а все здо­бу­ти му­шу тяж­кою пра­цею і пал­кою лю­бов­'ю у нев­пин­ній бо­роть­бі.

І ни­ні, по лі­тах спо­кус, лі­тах ве­ли­ких на­дій і не­ми­ну­чих роз­ча­ру­вань, сид­жу, як жнець по жни­вах, і зга­дую дав­нє... Усе жит­тя — один бій, в яко­му я ча­сом і по­дав­ся, але вкін­ці та­ки пе­ре­міг се­бе, а все зав­дя­ки ко­ро­ні, вло­же­ній на ди­тя­чу го­ло­ву.

На мо­їй го­ло­ві ко­ро­на!

Во­ло­ди­мир Бір­чак

Опубліковано у збірці «Наш рік»