Пісня про Івана Мазепу

Слова: народні

Музика: Володимир Борисенко

1. Біжить з-під Полтави великий гетьман,

Розбитий Мазепа втікає.

Кругом тільки тирса, як білий туман

До ніг йому вслід поникає.

2. Спинився гетьман відпочинку знайти

На давніх могилах у степу.

Ой, місяцю, місяцю, згинь, не світи,

З-за хмар не дивись на Мазепу.

3. Прощай, Україно, і ви, козаки,

Відважні сини України.

Чи доля коли ще пошле вам роки

Піднять нашу волю з руїни?

4. Блиснуло вогнем — і земля прорекла:

“Будь певен: пора ця настане.

Ми рабство здолаєм, кайдани порвем,

Ми звільнимось, батьку Іване!

5. Батурин і Сейм, Біла Церква і Рось,

Весь край наш — і степ, і Карпати,

Тебе не забудем, що б нам не прийшлось,

І будем повік шанувати!»

Коментар автора музики: Якось в Сімферополі в 1966 році, коли зібрався наш гурт студентів з сільськогосподарського та педагогічного інститутів (а це було щось схоже на українське земляцтво), я почув цю пісню від Василя Боднарчука та Петра Вольвача. На жаль, хлопці не мали музичного слуху, і хоч Василь намагався щось заспівати — не виходило. А текст, хоч не повністю, він знав. [...] З тих пір минуло багато часу. Іноді я згадував цю пісню, а недавно доробив її до кінця. Музику склав раніше. І врешті у 1992 році  почув її по радіо — виконував у первісному варіянті якийсь самодіяльний хор. Отже, хтось її знає в одному варіянті, а я подаю другий варіянт. Так буває нерідко з народними піснями.

“За вільну Україну”, № 46, 1993