Одного разу на Миколая...

На свято Миколая новачки з рою «Незабудки» зі Львова вирішили зробити добре діло. Вони підготували виставу і запросили на неї юначок з дружнього куреня. Новачки радо поділилися з журналом «ВОР» сценарієм вистави і своїми враженнями про неї.

Ведуча: Кожного року кожна дитина з нетерпінням чекає на св. Миколая. Вона знає, що повинна бути дуже чемною, щоб отримати подарунки. Ми хочемо вам показати виставу про одну дівчинку і листа, що його вона написала для св. Миколая.

Вечір напередодні Миколая. Дитяча кімната, ліжко, широке підвіконня. В кутку кімнати — ванна (можна зробити декорації з синьої тканини). Дівчинка пише листа св. Миколаю.

Дівчинка (перечитує вголос):

«Слава Ісусу Христу!

Святий отче Миколаю!

Дуже дякую Тобі за ті подарунки, які ти мені приніс минулого року.

Протягом цього року я старалася бути чемною, слухала батьків, допомагала іншим, виконувала домашні завдання... І тому, напевно, заслуговую на подарунки.

Дуже хочу, щоб Ти мені приніс теплий светрик, іграшку (м’якого ведмедика), цікаву книжку і багато солодкого.

Наперед дуже дякую!

Марічка»

Дівчинка кладе листа на підвіконня. Під вікном стоять напоготові Ангелик і Чортик. Як тільки дівчинка лягає спати, Чортик і Ангелик хапають листа і смикають кожен до себе. Лист розривається на декілька шматків, Ангелик і Чортик сперечаються.

Чортик: Віддай листа! Він тобі не потрібен!

Ангелик: Як не потрібен?! Я повинен принести його Миколаю, щоб дівчинка отримала подарунки!

Чортик: Які подарунки?! Вона ж не заслуговує! Їй лише різки під подушку!

Ангелик: Ні, вона була чемною!

Поки триває суперечка, приходить Миколай. Чортик розмовляє з Миколаєм, а тим часом Ангелик склеює листа.

Миколай: Що ти тут робиш?

Чортик: Ой! Яка несподіванка! Миколай прийшов!

Миколай: Чому ти заважаєш Ангелику виконувати його справу?

Чортик: Ти я зовсім не заважаю! Як Ти можеш приносити подарунки нечемним дітям?

Миколай: Нечемним?

Чортик: Так! Так! Нечемним! Вони ніколи не роблять добрих вчинків.

Миколай: Неправда! Ангелики казали, що всі діти були дуже чемні, зокрема Марічка.

Чортик: Та брешуть Тобі Твої Ангелики!

Миколай: Ні! Єдиний, хто бреше, то це ти! Мені Ангелики ніколи не говорять неправди!

Чортик: Але ж...

Миколай: ...Тобі потрібно помитись від цього бруду, в який то вдягнутий, і від поганих думок! (Штовхає Чортика в ванну)

Чортик: Я ще поверну-у-сь!!!

Миколай: Ну що ж, Ангелику, показуй листа і швиденько давай покладемо під подушку подарунки, які хотіла Марічка.

Ангелик: Вона справді їх заслужила...

Миколай і Ангелик кладуть під подушку подарунки і виходять.