Хрис­тос Вос­крес,
або га­їв­ки по-львівсь­ки

Впро­довж кіль­кох ос­тан­ніх ро­ків ви­хов­ни­ки ста­ни­ці Львів на­ма­га­ли­ся роз­га­да­ти, в чо­му ж по­ля­гає сек­рет ус­піш­но­го про­ве­ден­ня га­ї­вок для но­вац­тва на Ве­лик­день. На ос­но­ві на­би­тих ґуль і по­ми­лок нам вда­ло­ся ви­ро­би­ти пев­ну кон­цеп­цію про­ве­ден­ня та­ко­го за­хо­ду.

Ос­нов­ною на­шою по­мил­кою бу­ло на­ма­ган­ня за­ба­ви­ти од­но­час­но ве­ли­ку кіль­кість ді­тей, а по­пит був зав­жди ве­ли­кий, бо до плас­ту­нів при­єд­ну­ва­ли­ся їх дру­зі, зна­йо­мі, ро­ди­чі, прос­то пе­ре­хо­жі, і та­ким чи­ном ко­ло на­бу­ва­ло прос­то ве­ле­тенсь­ких роз­мі­рів, чим ста­ви­ло під заг­ро­зу зри­ву го­ло­си не­щас­них ви­хов­ни­ків. Крім то­го, най­по­пу­ляр­ні­ши­ми га­їв­ка­ми ос­тан­нім ча­сом ста­ли піс­ні ти­пу «Ца­рів­на» чи «Го­луб­ка», ко­ли ак­тив­но ба­ви­ли­ся тіль­ки ді­йо­ві осо­би, а реш­та ді­тей нудь­гу­ва­ла. Отож, ми ви­ро­би­ли та­кий план дій.

Для по­чат­ку, аби ор­га­ні­зу­ва­ти ко­ло, не вик­ри­ку­ю­чи на всю по­ля­ну, щоб зіб­ра­ти ді­тей, мож­на за­вес­ти «Кри­вий та­нець». Та­ким чи­ном мож­на обій­ти всіх ді­тей, і ба­жа­ю­чі ба­ви­ти­ся ра­зом з ва­ми від­ра­зу при­єд­на­ють­ся. Щоб тріш­ки поз­на­йо­ми­ти­ся з діть­ми і да­ти їм мож­ли­вість ос­во­ї­ти­ся, мож­на по­ба­ви­ти­ся «Хто на­ро­див­ся...». По­тім лег­ко по­ді­ли­ти ді­тей на 4 гру­пи за по­ра­ми ро­ку і пос­та­ви­ти в чо­ти­ри­ла­ву, щоб по­ба­ви­ти­ся в «Хор­тів». Це ак­тив­на гра, то­му піс­ля неї ді­тям і вам ба­жа­но би бу­ло від­хе­ка­ти­ся. За­леж­но від то­го, скіль­ки бу­де ді­тей, по­ді­літь їх на кіль­ка кіл, щоб змен­ши­ти на­ван­та­жен­ня на влас­ні го­ло­со­ві зв'яз­ки і ди­тя­чі ву­ха. В мен­шо­му ко­лі, щоб тро­хи від­по­чи­ти, мож­на по­ба­ви­ти­ся в «По­до­ля­ноч­ку». Да­лі мож­на зно­ву по­ба­ви­ти­ся в ак­тив­ну гру, хоч і не зов­сім га­їв­ку, нап­рик­лад, «Ми­ші». А да­лі вже за ста­ри­ми-доб­ри­ми пра­ви­ла­ми чер­гу­ван­ня ак­тив­них і па­сив­них ігор мож­на ба­ви­ти­ся «Гру­шеч­ку», «Гу­си», «Со­ло­вей­чи­ку», «Ре­мінь», «Ца­рів­ну», «Мос­ти» то­що. Да­лі, як­що кіл, при­пус­ти­мо, є два, мож­на за­вес­ти «Шу­ма», щоб ут­во­ри­ти два лан­цюж­ки, які по­тім мож­на об­'єд­на­ти в «Стру­мо­чок». А по­тім «Він­цем» роз­вес­ти стру­мо­чок знов у два ко­ла. Там, як­що у вас вис­та­чить сил і нат­хнен­ня, зно­ву мож­на ба­ви­ти­ся, у що ду­ша за­ба­жає: «Зай­чик», «Го­луб­ка», «Жа­би»; га­їв­ки мож­на чер­гу­ва­ти з на­род­ни­ми іг­ра­ми. А за­вер­ши­ти за­ба­ву мож­на зно­ву пі­сень­кою «Хто на­ро­див­ся» у ве­ли­ко­му спіль­но­му ко­лі.

І ще один ню­анс: пе­ред тим, як за­ті­я­ти та­ку ак­цію, зро­біть все, щоб яко­мо­га біль­ше ви­хов­ни­ків зна­ли сло­ва пі­сень, то­ді бу­де знач­но лег­ше роз­би­ва­ти ді­тей на мен­ші груп­ки, а по­тім зно­ву об­'єд­ну­ва­ти в од­ну.

с. Кат­ру­ся Крав­чук

«Хто на­ро­див­ся»

Хто на­ро­див­ся в січ­ні, хай вий­де до ко­ла,

Хай па­ру со­бі візь­ме, і бу­де за­ба­ва.

Бу­де па­ра, бу­де па­ра, бу­де па­ра, у-ха-ха (4).

Хто на­ро­див­ся в лю­то­му...

(і так да­лі всі мі­ся­ці).

Хто на­ро­див­ся в Ук­ра­ї­ні...

Лю­ди, які на­ро­ди­ли­ся у наз­ва­но­му мі­ся­ці, ви­хо­дять на се­ре­ди­ну ко­ла, і, виб­рав­ши со­бі па­ру, тан­цю­ють. По­тім зно­ву ста­ють у ко­ло. На сло­ва «Хто на­ро­див­ся в Ук­ра­ї­ні...» всі роз­би­ва­ють­ся на па­ри і тан­цю­ють по двоє.

«Ми­ші»

Ві­до­ма за­ба­ва, ко­ли всі бе­руть­ся за ру­ки і, під­няв­ши їх, про­мов­ля­ють:

Як ті ми­ші на­до­ї­ли,

все пог­риз­ли, все по­ї­ли!

«Ми­ші» тим ча­сом за­бі­га­ють в ко­ло по­під ру­ка­ми і ви­бі­га­ють з ньо­го. На сло­ва:

Тре­ба ми­шок по­ло­ви­ти,

ті, хто сто­ять в ко­лі, різ­ко опус­ка­ють ру­ки. «Ми­ші», які опи­ни­ли­ся в ко­лі, вва­жа­ють­ся впій­ма­ни­ми, ті, що за­ли­ши­ли­ся на сво­бо­ді, про­дов­жу­ють бі­га­ти да­лі.

«Жа­би»

Ді­ти («жа­би») ста­ють у два ко­ла («бо­ло­та») і при­сі­да­ють. «Жа­би» з обох бо­літ пе­ре­гу­ку­ють­ся між со­бою:

— Кум!

— Ку­ма!

— Бу­зьок є?

— Не­ма!

— А де?

— По­мер.

— Ко­ли?

— В чет­вер.

І ра­зом: «А ми то­му ра­ді-ра­ді-ра­ді».

«Жа­би» ма­ють по­мі­ня­ти­ся «бо­ло­та­ми», стри­ба­ю­чи нав­при­сяд­ки. Лю­ди­на, яка сто­їть на од­ній но­зі, три­ма­ю­чи ін­шу рукою («бу­зьок»), на­ма­га­єть­ся спій­ма­ти «жаб» в той мо­мент, як во­ни стри­ба­ють з од­но­го «бо­ло­та» в ін­ше. Спій­ма­ні «жа­би» ста­ють «бузь­ка­ми».

Де мож­на взя­ти ці­ка­ві га­їв­ки?

1.    Га­їв­ки. / Упор. Ми­ша­нич М. — Львів, 1991.

2.    Гри­щук М. Ук­ра­їнсь­ка мі­фо­ло­гія. — Тер­но­піль, 1994.

3.    Га­їв­ки. / То­ва­рис­тво «Вер­теп». — Тер­но­піль, 2000; (є ау­ді­о­за­пи­си!).

4.    Га­їв­ки. / Упор. Г. По­тюк. Ви­дав­ниц­тво «Храм» цер­кви Різ­два Прес­вя­тої Бо­го­ро­ди­ці. — Львів, 2005.

5.    Ма­те­рі­яли фоль­клор­но-ет­ног­ра­фіч­них ек­спе­ди­цій.

6.    «Ой, див, Ла­до», спі­ва­ник / Упор. Л. Бі­лаш. — Ню Йорк, 1965; (Гар­ні інс­тру­мен­таль­ні об­роб­ки).

7.    Дзи­ґа.

8. Новацькі танки // Бібліотека ВОР.