Крайовий історичний табір УПН

«Літопис рідної землі — 2006»

На мальовничому березі величного Дніпра, в затінку зелених красунь верб знайшов свій прихисток табір «Літопис рідної землі».

Уже з першого дня кожен новак і виховник почав занурюватись у тривожно-казкову атмосферу подорожі шляхами наших предків.

Усім нам судилося за допомогою спіралі часу на два тижні покинути свій реальний час та відвідати древніх пращурів. Але це була не просто мандрівка до музею з цікавими експонатами. Всі стали частиною того часу, реальними героями, що могли творити майбутнє, переживати захопливі пригоди наших гордих предків.

Табір було розділено на три підтабори. Найменші новаки та новачки — Отроки та Боярівни — помандрували в часи величних князів та княгинь, досліджували розвиток древньої Київської Русі. Середні — Джури та Гетьманівни — вирушили в часи козаків, славних гетьманів та їх підступних ворогів-кочівників. Найстарші ж новаки занурилися у вивчення історії Українських Січових Стрільців. І звалися вони Звідунами та Зв’язковими.

Попереду на нас чекали нескінченні пригоди, випробування наших талантів, сил та можливостей.

Кожен підтабір жив своєю добою, своїми героями. А допомагали мандрувати казкою і ранкова руханка, і історично-ігровий комплекс, і купіль, і майстерка, і навіть казки та пісні, які новацтво обов’язково вимагало почути на ніч…

Яскравою подією для всього табору стало святкування Івана Купала. Захоплива розповідь про історію цього свята допомогла відчути всю таємничість та неповторність цього магічного дня. А ватра, пісні та танці так захопили всіх нас, що ми втратили відчуття часу… Та ось дівчата спустили на воду приготовані з любов’ю віночки. Можливо, хтось уже тоді знайшов свою половинку, а може, тільки сподівався її знайти? І ще два дні потому хлопці шукали господинь виловлених віночків, а дівчата викуповували свої віночки у хлопців за поцілунки.

Такою ж цікавою та довгоочікуваною подією стала поїздка до міста Канева. З неймовірною увагою новацтво слухало розповіді про Кобзаря, його дитинство. Новаки й новачки відверто переживали за долю маленького Тарасика, охоче згадували рядки улюблених віршів, разом з виховниками вшановували пам’ять Тараса Шевченка…

Тут же, в Каневі, було проведено змаг. Всіх дітей розділили на 15 команд, які за годину мали виконати максимальну кількість хитрих завдань у виховників. Але новацтво виявилося таким швидким, кмітливим та сміливим, що виявилося навіть декілька команд-переможниць. Захват від мандрівки не зіпсувала навіть буря, що захопила нас у дорозі до табору.

Дуже вдалою була також мандрівка до музею під відкритим небом в Переяславі-Хмельницькому. Там кожен рій мав нагоду поблукати вуличками українського села, побачити життя у далекому ХІХ столітті, зазирнути в хатки, церкви, майстерні, до музею Хліба і справжньої фортеці.

Але найбільш очікуваним для новацтва був ярмарок. Протягом всього табору новаки за точкування отримували таборові гривні. За ці гроші вони могли на ярмарку придбати зовсім реальні цукерки, печиво, тістечка, листівки, намисто, шлюфки, вироби з бісеру… Деякі з новаків навіть самі спробували продавати власні малюнки (і не безуспішно).

Табір підходив до завершення. З успіхом пройшли перевірку знань у змагах з ігрових комплексів та вмілостей, згадали всі пережиті за останні тижні події. Настав дещо сумний момент отримання відзначок, стриманих посмішок та нестримних сліз прощання. Новаки попрощалися зі своїми друзями та виховниками і вирушили додому до любих матусь. Тепер всім нам залишилося з теплою посмішкою згадувати таборові пригоди та вірити, що наступного року зможемо знову побачитися на таборі «Літопис рідної землі»…

ст. пл. Марина Коробова, станиця Київ