Паперова дивовижа

Зда­ва­лось би, ве­ли­ка шту­ка па­пір. За ті дві ти­ся­чі ро­ків, від­ко­ли лю­ди­на знає йо­го, па­пір встиг ста­ти ціл­ком бу­ден­ним яви­щем.

Уя­ві­мо, що па­пір зник. Рап­то­во і сьо­год­ні. О, скіль­ки б то міс­ця звіль­ни­ло­ся в на­ших квар­ти­рах! Але ж і сум­но зро­би­ло­ся б без кни­жок, жур­на­лів, га­зет, під­руч­ни­ків, зо­ши­тів, за­пис­ни­ків, аль­бо­мів, об­гор­ток, упа­ко­вок, шпа­лер, ба на­віть кви­тан­цій-ра­хун­ків за газ, світ­ло, во­ду, те­ле­фон, квар­ти­ру то­що. А ще у нас би не ста­ло мож­ли­вос­ті без­меж­ної віль­ної твор­чос­ті з та­ким ча­рів­ним ма­те­рі­а­лом — па­пе­ром. При до­по­мо­зі вправ­них рук і нес­трим­ної фан­та­зії па­пе­ро­вий ар­куш бук­валь­но ожи­ває, пе­рет­во­рю­ю­чись на квіт­ку, тва­рин­ку чи лі­та­чок...

Се­ред ве­ли­кої кіль­кос­ті книг, прис­вя­че­них па­пе­роп­лас­ти­ці (на жаль, ще пе­ре­важ­на біль­шість їх або ви­да­на в Ро­сії, або є пе­рек­ла­дною), зас­лу­го­вує на­шої ува­ги прак­тич­ний по­сіб­ник з ро­бо­ти з па­пе­ром: Кор­не­ва Г.М. Бу­ма­га: Иг­ра­ем, выре­за­ем, кле­им, — СПб: Из­да­тель­ский Дом «Крис­талл», 2001. — 176 с., ил.

Ця кни­га приз­на­че­на для ді­тей 5-10 ро­ків, їх­ніх бать­ків і пе­да­го­гів. Ав­тор по­дає ма­те­ріял від прос­тих при­йо­мів і ро­біт до склад­ні­ших. Всі ро­бо­ти пос­лі­дов­но опи­са­ні та про­і­люс­тро­ва­ні.

Ко­ли ми рве­мо па­пір, то не ли­ше лі­ку­є­мо роз­хи­та­ні нер­ви. Ця чу­до­ва впра­ва роз­ви­ває дріб­ну мо­то­ри­ку (паль­чи­ки), за­хоп­лює; ми, зок­ре­ма ді­ти, сприй­ма­є­мо її як гру. Рва­ний па­пір, як ви­я­ви­ло­ся, є ду­же ви­раз­ним ма­те­рія­лом, з яко­го мож­на ство­ри­ти ба­га­то ди­во­виж. Тут і бар­вис­тий ки­лим, і со­неч­ко, і за­гад­ко­вий кіт, і бу­ди­нок; сміш­ні чо­ло­віч­ки і де­ре­во (ди­віть­ся ілюс­тра­цію), на­тюр­морт з яб­лу­ком і кар­ти­на в рам­ці, гар­но оз­доб­ле­на ко­ро­боч­ка. Про це в пер­шо­му роз­ді­лі.

Дру­гий роз­діл про­по­нує нам пом­'я­ти па­пір і вчить, як це зро­би­ти. З пра­виль­но м'я­то­го па­пе­ру мож­на лі­пи­ти як з плас­ти­лі­ну чи гли­ни і ство­ри­ти все, що тіль­ки за­ма­неть­ся. Це че­ре­паш­ки, риб­ки, ме­те­ли­ки, ко­ни­ки, ляль­ка, бу­кет, чо­ло­віч­ки, пор­трет, сні­го­вик, сло­ни­ки (ди­віть­ся ілюс­тра­ції).

А тре­тій роз­діл ви­ма­гає вже інс­тру­мен­ту — но­жиць, а та­кож ве­ли­кої зо­се­ред­же­нос­ті, бо ви­ти­нан­ня — справ­жнє мис­тец­тво. В ре­зуль­та­ті цьо­го дійс­тва ви­ни­ка­ють конс­трук­тор, квіт­ник, ча­рів­ний ліс, со­неч­ко, зграя пта­шок, ажур­ні риб­ки, ме­те­ли­ки, ве­ли­кий птах, пар­ні фі­гур­ки, без­ко­неч­ні лан­цюж­ки.

З ве­ли­ким за­до­во­лен­ням поз­на­йо­ми­ла­ся я з ці­єю кни­гою. Пе­ре­ко­на­на, що з ще біль­шим за­до­во­лен­ням ви пра­цю­ва­ти­ме­те за нею зі сво­їм но­вац­твом. В цьо­му чис­лі по­да­є­мо ори­гі­наль­ний па­пе­ро­вий ви­ріб — їжач­ка для но­та­ток. Отож, ба­жаю ус­пі­хів!

Лі­дія Чир