Кіно з новацтвом: «Тачки»

Про цей муль­тик чу­ли, на­пев­но, всі, а ба­чи­ли, на­пев­но, кіль­ка ра­зів. Як­що ж ні, то гай­да по­зи­ча­ти диск у су­сі­дів і скли­ка­ти до се­бе на кі­но свій но­ваць­кий рій.

Я, нас­лу­хав­шись ба­га­то, ви­рі­ши­ла та­ки ки­ну­ти оком на цей муль­тик, але мої очі при­лип­ли до ек­ра­ну, і я не змог­ла ві­дір­ва­тись ні на мить. Ці­ка­вий сю­жет і ней­мо­вір­ний пе­рек­лад. Муль­тик, який не прос­то при­єм­но по­ди­ви­тись, а й з яко­го вис­нов­ки роб­лять­ся са­мі со­бою, — ось це нап­рав­ду муль­тик, вар­тий ува­ги.

Муль­тфільм «Тач­ки» ду­же скра­шу­ють людсь­кі ха­рак­те­ри, вкла­де­ні в ав­то­мо­бі­лі, і вза­га­лі це ж ці­ка­во — уя­ви­ти, як би жи­ли ма­шин­ки, як­би бу­ли жи­ви­ми. Всі ми, бу­ду­чи ма­лень­ки­ми, уяв­ля­ли, що на­ші ляль­ки та інші іграшки жи­вуть справ­жнім «людсь­ким» жит­тям, як тіль­ки ми ви­хо­ди­мо з кім­на­ти. Са­ме ці­єю ідею ско­рис­тав­ся ре­жи­сер муль­тфіль­му, ко­ли уяв­ляв по­бут та­чок, і вда­лось це йо­му чу­до­во.

За­га­лом іс­то­рія ні­би стан­дар­тна, заз­най­ко і чвань­ко «Блис­кав­ка» — зір­ка пе­ре­го­нів — ви­пад­ко­во пот­рап­ляє у міс­теч­ко Ра­ді­а­тор­ний рай. Міс­теч­ко сво­го ча­су проц­ві­та­ло, і у ньо­му за­раз жи­ве чи­ма­ло майс­трів сво­єї спра­ви, про­те піс­ля то­го, як про­ве­ли но­ву, швид­шу ав­тос­тра­ду, про міс­теч­ко всі за­бу­ли. От­же, чвань­ко впер­ше опи­ня­єть­ся в си­ту­а­ції, ко­ли ні­ко­му не­ві­до­мо, що він зір­ка, а от­же, ав­то­ри­тет тре­ба здо­бу­ти спо­чат­ку, аби вир­ва­тись зно­ву на во­лю. А да­лі… а да­лі все як у філь­мах з хо­ро­шим за­кін­чен­ням, про­те, щоб взна­ти чим за­кін­чи­лась ця іс­то­рія, тре­ба по­ди­ви­тись муль­тик.

А ще про­тя­гом ці­ло­го муль­ти­ка ці­ка­во вга­ду­ва­ти, хто оз­ву­чує го­лов­ні ро­лі. Під­ка­жу ли­шень дві: Блис­кав­ка у ре­аль­но­му жит­ті — це Ос­тап Ступ­ка, а суд­дя Гат­сон — це со­ліст гру­пи «Ко­му вниз» Олег Се­ре­да. Тож гар­но­го пе­рег­ля­ду. В нас­туп­но­му чис­лі ВО­Ру з ра­діс­тю по­ді­люсь з ва­ми вра­жен­ня­ми про муль­тик «Кар­лсон, що мешкає на да­ху».

с. Чайка