Новацьке добре діло
Можна з усією певністю сказати, що в новацькому житті панує культ доброго діла. Достатньо лише переглянути новацьку програму, щоб у цьому переконатися. Дуже виразно каже третя точка Новацького Закону: "Новак робить добрі вчинки". Програма проб так само подає нам багато нагод практикувати з новаками добре діло. Є точки, які говорять про це конкретно, є точки, які передбачають якусь спільну безкорисливу діяльність.
В перший урочистий для новака момент — під час складення Заяви Вступу, зав’язуючи хустину, ми говоримо новакові, що віднині розв’язати цей вузлик чи зняти обручик з хустини він може лише тоді, коли зробить хоч одне добре діло. Про цей давній скавтський звичай слід пам’ятати й дорослим — братчикам та сестричкам, незалежно від віку чи уладу.
Спільне, ройове чи гніздове, чи індивідуальне добре діло відзначаємо також за допомогою тотемів. Добрі вчинки новаків символізують вузлики чи прикраси на тотемі, наліпки або стрічки на однострої. Важливо заохочувати добрі діла за допомогою відзнаки на однострої в ранньому новацькому віці, коли зовнішні атрибути для дитини є надзвичайно важливими. Запровадивши якусь внутрішньоройову відзначку на час переходу першої проби, ви не маєте боятися порушення правильника одностроїв — головне, щоб дитина знала, що ця річ є заслужена і що носити її можна у точно визначеному місці і визначений час (наприклад, три місяці).
Добре діло широко заохочується прикладом святого Миколая — чи не найулюбленішого святого цілого українського народу, який став не лише провісником дитячої радості, а й духовним вчителем добродійства. Саме в такому ракурсі слід пояснювати дітям роль цього святого, коли вони починають "виростати з казки" — підглядають за мамою, як вона вночі кладе подарунок під подушку, насміхаються з очікувань молодших. Найбільше чудо, яке вчинив святий Миколай — це ані порятунок бідної родини від злиднів, ані викуп дівчат з рабства, ані порятунок мореплавців, — найбільше його чудо полягає в тому, що він навчив людей робити добрі діла. Хоч раз на рік, в пам’ять про нього, але ділитися з ближніми тим, чого у нас є надлишок. Саме тому у програму новацьких проб окремою точкою включена вимога про знання цього святого.
На початку новакування ми запроваджуємо добру традицію — вести щоденник добрих справ. Це є також вимога нашої програми. І хоч проба каже занотовувати добрі діла, які дитина зробила протягом трьох тижнів, дуже бажано не переривати цієї традиції протягом цілого перебування дитини в рої. Нотування добрих діл спонукає слідкувати за своїми вчинками, дивитися на себе збоку, виробляє об’єктивну самооцінку і дає змогу рости, усвідомлюючи та беручи на себе щораз більше обов’язків. Для виховника ця практика — чудовий спосіб отримати інформацію про деякі родинні секрети та настрої. Якщо дитина змалку не привчена допомагати старшим, вона нотуватиме найменші дрібнички, які для інших давно вже стали обов’язками; за тим, що саме дитина записує у свій зошит, можна відрізнити її улюблені заняття та ті, які вона лінується виконувати або робить з неприємністю. Наприклад, новак, який пише, що застелив своє ліжко, почистив зуби або навіть зробив домашнє завдання, робить це звичайно після неодноразового нагадування дорослих.
Дуже важливо, щоб виховник щотижня переглядав зошити добрих діл, проводив точкування та обговорював з роєм те, що він вважає за потрібне. Це досить легко можна зробити у формі новацької розмови, підв’язавши її до теми сходин, і зовсім не обов’язково при тому вказувати, хто і що написав в зошиті.
Унікальним новацьким обрядом є подяка за добре діло на завершення вогника. Це є дуже добрий спосіб привчити дітей бачити добро навколо себе і розвинути почуття вдячності. Часто на таборі новаки протягом цілого дня запам’ятовують різні дрібнички, за які варто потім подякувати — хоч би тому, що хочуть висловитись, і публічна подяка є своєрідним способом самовираження. Тому на першому плані стоїть питання не "хто мені подякує", а "кому я подякую". Натомість не зовсім правильно запроваджувати поруч з подякою за добре діло привселюдні згадки про щось неґативне: це може торкатися якихось глибоких душевних переживань дитини та зробити їй прикрість.
Звичай подяки за добре діло вартий популяризації, а тому не зайво практикувати його на спільних імпрезах з батьками або іншими членами станиці, якщо на це позволяють обставини. В такій ситуації дорослі, не бажаючи відставати від дітей, також згадують про щирість і вдячність, що глибоко їх зворушує.
Вірю, що всі згадані тут прояви новацької доброчинності є знані і звичні для новацьких виховників цілого світу. Пропоную всім поділитися вашим виховним досвідом на сторінках нашого журналу. Можливо, хтось має цікавий спосіб заохочення добрих діл, хтось запровадив оригінальну форму щоденників, хтось може розповісти про свої спостереження... Розкажіть про це іншим, і це також буде вашим добрим ділом.
Просимо писати на адресу редакції ВОРу: Пласт, а/с 65, Львів 79000 Україна, або на електронні адреси: plast@mail.lviv.ua, triphilon@yahoo.com.