(Нарис)
УВЕДЕННЯ
Основоположник Пласту заплянував здійснювати ідею нової людини, нового громадянства шляхом самовиховання, розробленого в загальних рисах для юнацтва. Основу діяння творили Пластовий Закон та гурткова система праці. Пластовий Закон поширено і на повнолітніх пластунів, але самовиховання, основне положення, не було опрацьоване для всіх вікових груп. Була спроба продискутувати питання самовиховання на Пластовому Конґресі Другому, але на дискусіях трьох доповідей справа й закінчилася. Про самовиховання у новацтві не могло бути й мови, хоч у Новацькому Законі існує правило „Новак старається бути щораз ліпшим”. З бігом часу стало більше відомо про розвиткові процеси дитини, і нам пора покласти основи під пластове самовиховання, його розуміння та здійснювання, починаючи з новацтва, використовуючи перші кроки, що їх діти зробили в родинному колі.
Подана спроба нарису повинна скласти певне уявлення про самовиховні процеси, а зокрема в новацькому віці.
ВИХОВАННЯ – САМОВИХОВАННЯ (загальні інформації)
Для кращого уявлення про самовиховні процеси зачнімо наші міркування з питання виховання. Є воно багатогранним поняттям. З однієї сторони розуміють його як виховну ідею; як виховну мету, яка унапрямлює виховну дію; як виховні принципи; як досвід, збір правил, приписів для практичного здійснювання виховного ідеалу; як метод, що допомагає вихованкові розвиватися; а з другої сторони — як особливо важливий внутрішній процес розвитку індивіда, який в процесі свого назрівання формує свій характер у діянні при допомозі різних стимулюючих виховних способів і заходів, набуваючи при тому знання і вміння.
Яка ж суть і мета виховання? У своєму визначенні цілей виховання швайцарський педагог Песталоцці зосередив свою увагу на двох аспектах, а це - бути щасливим у житті та корисним у своєму крузі. Лондонський педіятр у своїй праці „The Life of Childhood” визначив такі виховні скерування: перше - це кристалізація особистості, а друге - це життєздатність, вміти виявити себе в оточенні, встоятися в ньому. Коли ми получимо думки цих двох видатних знавців дітей, матимемо основні скерування стосовно виховання дітей: розвивати особистість вихованків, які будуть почуватися щасливими в своєму житті, будуть здатні утвердитися в оточенні та будуть корисними в своєму колі.
Як українські педагоги визначали суть і мету виховання? Костянтин Ушинський сформулював мету виховання двома положеннями, а це: 1) підготовка до праці й життя і 2) утворювання в людини почуття обов’язку перед народом. Григорій Ващенко, розкриваючи суть виховання, висловився так: „Виховання можна визначити як формування особистості людини з метою наближення її до більш-менш чітко визначеного виховного ідеалу... Виховання, як і всяка дія, спрямована до певної мети, мусить мати свій плян і систему”.
На цьому місці буде до речі навести ще й інші думки, а саме - Й.Песталоцці: „Що ж є ціле виховання, як не святе нанизування минулого на неясність майбутнього через мудре використання сучасного”, а також М.Монтессорі: „Якщо отже людська особистість у різних фазах є єдністю, мусимо подумати про один виховний принцип, який мав вартість для всіх вікових періодів” („Про формування людини”). Цікава є схожість думок українського педагога Василя Сухомлинського та швайцарського професора Павля Моора. Перший висловився так: „Виховання, що спонукує до самовиховання - це і є ... справжнє виховання”, а другий - „Виховання означає робити готовим до самовиховання”, а самовиховання П.Моор визначує як кожну дію індивіда, що сприяє його назріванню. У вихованні і самовихованні йдеться про те саме, хоч воно відбувається, може, й неоднаковим способом.
Різницю між цими процесами чітко з’ясував Г.Ващенко: „Виховання і самовиховання, як елементи єдиного виховного процесу, мають різну ролю в різні періоди життя вихованця. Чим молодший останній, тим більшу ролю у формуванні його особистості має виховання і меншу ролю самовиховання, і, навпаки, чим старший вихованець, тим більшу ролю в його розвитку має самовиховання. Але ці два елементи мусять входити в процес формування особистості” („Виховання волі і характеру”).
Сучасна виховна думка
Живемо на грані двох епох - індустрійної та інформаційної. В індустрійній епосі, що в ній машина замінила ручнотворну продукцію, промисловці стали виготовляти швидше в більшій кількості речі для більшого заробітку. Жадоба гроша зумовила використовування робітників. І так владний доляр почав міняти давнішу систему вартостей. Причинилися до цього ще й суспільні зміни, зумовлені швидким розвитком технології. Не залишилися без впливу й школи. Для навчання почали використовувати комп’ютери, применшуючи ролю учителів. Це й початки нової епохи, в якій кожний може навчатися там, де є можливо, а не лише в кімнатах шкільного будинку. А до того всього досліди функціонування людини, зокрема дитячого мозку, зумовили краще розуміння потреб дитини та ефективнішій підхід до навчання та нового виховання. Отож нам варто взяти до уваги думки футурологів, а саме: майбутнє лежить у твоїх руках, а життя є постійним, безконечним розгортанням, нам слід приготовляти дітей до того, щоб вони могли встоятися в майбутньому, були здатні зберегти себе.
У ХХ ст. відбулася жахлива голгофа України. Комуністичні керівники страчували нашу інтеліґенцію, що не поділяла комуністичних ідей. Зруйнували село насильно голодомором, змушуючи приєднатися до колгоспу, керованого Москвою. Комуністичні керівники переламали індивідуальні та національний характери. Щоб зберегти себе при житті, треба було жити не по-правді. Був героїчний спротив УПА проти комунізму та гітлеризму, що коштував багато жертв та знищення. По проголошенні незалежності України переломленим натурам важко відв’язатися від старого мислення та діяння, а також переставитися на демократичний лад.
Ряд педагогів та інших думаючих осіб робили заходи для оновлення, але на результати треба ще почекати. Підсовітський педагог В.Сухомлинський вірив у виховання високо етичної Людини, що боротиметься із злом. На поселенні Г.Ващенко зосередив свою увагу на вихованні волі і характеру молоді, яка в любові до Бога й України виростатиме та діятиме. Р.Кіддер, президент Інституту для Глобальної Етики, ЗСА, по численних розмовах з видатними особами світу дійшов до висновку, що такі якості в майбутності доведуть до позитивних вислідів, а це: 1) любов, 2) правда, 3) справедливість, 4) свобода, 5) злагода, 6) толерантність, 7) відповідальність і 8) пошанування життя. Названі якості повинні дати силу людині встоятися в швидкозмінному світі, зберегти себе при житті. Самозбереження стосується не лише індивідів, а й цілого українського народу в аспектах мови, національної культури й свідомості та фізичної сили, яку руйнує алкоголізм, наркотики, СНІД та інше.
Наведені роздуми вказують на потребу проведення змін, трансформації мислення і діяння, а в першу чергу виховання нового покоління. Яке ж скерування? Наголос на виховання нової людини і на якості її поведінки. Чому таке скерування вказане? Погляньмо в минуле - на останнє століття. Криваве воно. Дві світові війни; голодомор в Україні, спричинений Сталіним, в якому згинуло біля 10 мільйонів людей, не говорячи вже про тисячі українських провідних громадян, що не були згідні з комуністичною ідеологією і опинилися в таборах праці на Сибірі; голокост жидів та й інших, здійснюваний Гітлером, в якому згинуло чимало мільйонів осіб; кланові винищування людей в Африці і т.д., а зараз, під кінець XX ст., ми є свідками ґеноциду і насильного виселення етнічних албанців у Косово сербським диктатором. А скільки насильств, політичних та грабіжних вбивств включно з безсердечними діями мафій? А скільки самознищувань алкоголізмом, наркотиками і т.п.?
Чи Пластові не слід повести боротьбу із цим злом, щоб визбутися неґативних явищ у нашій спільноті і зажити спокійніше, безпечніше, щасливіше? Для проведення цього завдання спочатку потрібно буде створити візійну групу осіб, яка продумала б і заплянувала б процес оновлення і навіювала б концепт групової праці (team-work), критичного мислення, постійного навчання і самовиховання. Але передше пластові керівники мусили б створити атмосферу свободи, відкритости, критичного мислення, альтернативного розв'язування проблем, так конечних для самовиховних процесів. Виховникам довелося б із знанням розвиткових процесів і психології застосовувати нові методи праці і в свідомості мети вести свідоме виховання.
Проведення змін є ускладнене рядом факторів - ситуаційних і керівного порядку. Ситуаційні фактори стосуються до родини - розбиті родини, діти пияків, наркоманів чи гомосексуалів, розпещеність дітей багатих батьків, авторитарний чи розпещений стиль виховання дітей, батьки, що приспішують розвитковий процес, забираючи дитині частину дитинства, дитячу гру, діти атеїстів — все це й інше сприяє недостатньому моральному вихованню дітей. В Україні додатковим ускладненням є зруйновані якості людини, яка для самозбереження виконувала різні неморальні вчинки.
У Пласті недостатньо вишколені виховники, без знання психології вихованків не є в стані ефективно здійснювати своє завдання. Та чи не найважливішим ускладненням є опірність зі сторони керівників, які, як правило, не сприяють проведення яких-небудь змін. Для прикладу, не хочуть змінити інтерпретацію 10 правила Пластового Закону, яке є несучасне, відстале, суперечне з демократичним мисленням, а практиковане в диктаторських державах. Доки пластовий естеблішмент не усвідомить недоречність інтерпретації слухняності в демократичній дійсності і не оновить її, ми виховуватимемо духовних калік, а не борців за правду, справедливість, за незалежну державу.