Дорогі братчики і сестрички

Признаюся, таке призначення мене дещо заскочило, але багато моїх друзів запевнило, що редакція журналу може розраховувати на їхню підтримку і допомогу, і тому, обнадієна такими обіцянками, взялася за діло. Часу на підготовку першого числа було замало, баритися не було коли, і саме тепер допомога була мені вкрай необхідна. Щоправда, з більшістю обіцянок сталося так, як говориться у приказках... Це замалим не призвело до мого редакторського розчарування, але, пригадуючи 14 точку Пластового Закону, знайшла гурт людей, який на теперішній час творить редакційну колегію ВОРу. Сподіваюся, до цього гурту незабаром приєднаються й інші братчики та сестрички, і редакційна колегія охопить якнайбільше пластових країв.

Переглядаючи це число, ви можете побачили зміни, які ми зробили в журналі. Всі матеріяли поділені на три рубрики. Перша рубрика подає офіційні вісті Проводу ОК. Ця тематика актуальна, оскільки про події, що відбулися на Великій Раді ОК, має бути поінформоване якнайширше коло виховників. Далі подаються статті з новацького виховання, а насамкінець — матеріяли, які виховники можуть використовувати під час сходин. Серед них ви знайдете інформацію про книжки та Інтернет-ресурси, що існують в Україні. На поданих сторінках в Інтернеті ви знайдете багато цікавого як для себе, так і для вашого новацтва.

Чому ми це робимо? Вже давно лунали голоси про потребу реформування журналу, про те, що зі збірки казок і пісень варто перетворити його на трибуну, де можна було б обговорити все, що в теперішній час цікавить новацьких виховників в системі виховання в УПН, все, що може нам дати новий поштовх до праці, дозволить дивитися на наший дітей з точки зору сьогодення. А сьогодення є аж надто складним, і одним із завдань виховника є активно і вчасно реаґувати на навколишній світ, поєднуючи те, що добре і корисне, з пластовою працею, та оцінюючи те, що може перешкодити виховній праці. Адже Пласт ні в якому разі не має замикатися в собі, він покликаний служити українській спільноті. З цього огляду саме друкований засіб мав би взяти на себе провідну роль в інформуванні, дискутуванні, пошуку ідей. Про це майже півстоліття тому писав наш незабутній Старий Орел: "Завдання ВОР... [є] виміна думок виховниками, зокрема обмін спостереженнями в проведеній роботі, що говорили б про реакцію дітей на наші виховні засоби та заходи; це знову стане для новацького активу побудником до нових ідей, нових дій, що є необхідні для психофізичного формування дітей" (Старий Орел. Критичні міркування. ВОР ч. 13, 1956). Маємо надію, що наші читачі активно відгукнуться на цей заклик.

Велику подяку хочу висловити всім, хто розвивав журнал новацьких виховників протягом 55 років існування: його засновнику Старому Орлові, редакторам Емілю Грималяку, Наді Кулинич, Лесі Храпливій, Ніні Вересюк, Юрієві Левицькому, Володимирові Кулиничу, Христі Базилевич на Орестові Гаврилюку, а також адміністраторам Іванові Турянському, Лесі Юзенів, Тимошеві Білостоцькому, Оксані Кузишин та Денисові Беднарському. Багатьох з них вже немає між нами, але те велике діло, яке вони започаткували і провадили, триватиме. Так нам, Боже, допоможи!