Старий Орел

ДО ПИТАННЯ САМОВИХОВНИХ ПРОЦЕСІВ, ЗОКРЕМА В ПЕРІОД НОВАЦТВА

(Продовження)

2. Розвиток виховно-самовиховної думки. Історичний огляд.

Огляд розвитку виховної думки в основному в західній та центральній Европі зачнімо із подання двох напрямків у педагогіці, що їх так накреслив Григорій Ващенко: "Перший має назву авторитарної педагогіки, другий - теорії вільного виховання. Представники першої течії стоять на тому, що в процесі виховання лише педагог має активну ролю. Він в суб'єктом виховання. Вихованець має пасивну ролю, він мусить цілком підлягати виховникові і є лише "об'єктом виховання".

Питання свобідного виховання у противагу авторитарному, так перестеріганого в диктаторських правліннях державами та в деяких віровизнаннях, не є нове ні в нас, ні в Европі. За княжих часів виховання, із винятком монастирського, мало доволі м'який характер із основним виховним методом "поучення", відоме із "Поучення" Володимира Мономаха (+1125).

Іян Амос Коменіюс (1592-1670) - богослов із Моравії, вказував на потребу багатогранного і багатосенсорного виховання у вільних ситуаціях, в яких було би багато веселості, задоволення і т.ін., і то вже з ранніх років.

Жан Жак Руссо (Jean Jacgues Rousseau, 1712-1778)

Французький філософ висловив свої думки стосовно виховання дітей з точки зору свого бурхливого життя. Будучи великим прихильником природи, пропаґував природний метод виховання дітей на вільному повітрі, а не в хазяйських вітальнях для зубрення напам'ять. Дитина мусить бути вільна, щоб була собою і в свободі проводила самореґулювання. Він поширював ідею необхідності постійно розгортати індивіда, бо тоді в процесах назрівання він стає людиною. Руссо популяризував моральну красу простого буття й щирості, любов природи й її краси. Він був демократом і вірив, що та спільнота справжня, яка дозволяє всім її членам брати участь у встановленні її законів, а добрими громадянами є ті, що виявляють справжнє зацікавлення спільнотою і її буттям. Відомий його твір "Еміль" (Emile, 1762).

Йоган Гайнріх Песталоцці (Johann Heinrich Pestalozzi, 1746-1827)

Швайцарський реформатор у ділянці освіти виходив із заложення, що природа структурно і функціонально є голістською, універсальною суцільністю, яка охоплює все буття. Тому навчання і виховання мають бути природні. З безпечного родинного кола дитину поступово впроваджують у ширшу спільноту. Мати розкриває дитині концепт Бога, силу любови. Моральне становище допомагає людині зрозуміти суть буття, реалізувати індивідуальне самовдосконалювання. На думку Песталоцці, навчання має вербальний характер, з готовими судженнями, що послаблює інтелектуальну силу, повинно давати практичні знання і вміння.

Песталоцці визначив такі методичні скерування у навчанні:

1) від близького до дальшого,

2) від простого до складного.

Пропонував приборкувати природні імпульси дитини і захищати її від суспільного зла.

Важливіша праця Песталоцці: "Як Ґертруда навчав своїх дітей" ("Wie Gertrud ihre Kinder lehrt", 1801).

Фрідріх Фробель (Friedrich Frobel, 1782-1852).

Німецький педагог, загально відомий як творець дитячих садків, методи виховання дітей дошкільного віку. Він присвятив себе справі виховання людини ("Die Menschenbildung", 1826), засновок якого мав лежати у родинному колі, і тому жінок слід приготовити до здійснювання цього завдання. Він бачив у дитини творчу силу, і тому вже з малої дитини треба використати нахил до діяння, для ходу природних розвиткових періодів. Тому дитяча гра має бути виховним засобом. Такий дійовий підхід до принципу фізичної і психічної самодіяльности в процесах здійснювання суті і призначення людини дав йому змогу сформулювати нове методичне правило у навчанні, а це "від діяння до пізнання", від конкретного до абстрактного. Слід не так шукати за формою, як за змістом і глуздом у виховній праці, в якій потрібно спонукувати вихованків до діяння. На кожному ступені розвитку треба дбати про гармонійний розвиток усіх сил включно із успадкованими, про розвиток усіх розумових здібностей, характеру і волі. Виховання, побудоване на релігії, є необхідне, повинно бути дійове, плідне, продуктивне. Суттєве у розвитку є з'єднання різнородних елементів в одну єдність. Тому виховною метою Фребеля було життєве погодження стосовно поведінки, праці, творчого життя, знання, законності. Розвиток особистості мав відбуватися у пов'язанні із спільнотою (родина - родинне буття - батьківщина).

Ґеорґ Кершенштайнер (Georg Kerschensteiner, 1854-1932).

Один із найвидатніших педагогів Німеччини розпрацював питання державно-громадянського виховання. Хоч в основному воно є опрацьоване для юнацтва, дещо з його мислення варто взяти нам до уваги у час побудови держави. Кожна людина повинна іти шляхом здійснювання життєвого завдання і самопожертви для спільноти чи держави, в якій панують закони і справедливість. "Завданням держави є добиватися життєвих інтересів загалу, найперше через охорону перед зовнішніми і внутрішніми ворогами, а потім брати на себе відповідальність за ділянки, в яких діяння одиниць є недостатнє або не відповідає інтересам загалу". Збереження народу і дбання про його добробут є еґоїстичним завданням. Кінцевою метою всього виховання є людське співтовариство, що складається по змозі із самостійних, гармонійно розвинених моральних осіб, до чого приготовляє вже родина. Отже завдання держави є сприяти ідеї гуманности, світового суспільства. Якщо виховуватимемо добрих громадян держави, то вони стануть добрими громадянами світу. Аспекти виховного скерування: знання, інтелектуальне, моральне. Релігійне виховання у системі державно-громадянського виховання є більше виховним засобом, як виховною ціллю з уваги на різні віровизнання. Основи для державно-громадянського виховання творять елементи зовнішні (положення: господарсько-соціяльні, політично-соціяльні, стан освіти людей, а зокрема занедбана освіта дівчат) і внутрішні - головно психологічні (еґоїзм - альтруїзм як основні спонуки душі, відношення інтелектуального виховання до виховання волі, психологічне значення праці в цілому вихованні). Праця і навички спонукують до потреби добре і морально жити. Свої власні цілі слід пов'язувати з цілями спільноти, головно держави, у поведінці виявляти слухняність, почуття авторитету, самоопанування, самопожертву, відвагу і т.ін. Державотворче виховання відбувається тоді, коли зверхники мають розвинений державно-громадянський сенс.

Одна з важливіших його праць: "Staatsburgerliche erziehung der deutschen Jugend", 1901.

Марія Монтессорі (Maria Montessori, 1870-1952).

Італійська лікарка і педагог, творець окремого методу навчання дітей. На 80-му році життя написала свою останню працю "Формування людини"  (німецький переклад з італійської мови: Maria Montessori - Uber die Bildung des Menschen), в якій зібрала свої думки про виховання.

Виховання мусить зачатися з хвилиною народження дитини, її розвиток проходить згідно з законами природи в складних еволюційних процесах. "Дитина посідає великі сили, які ми не вміємо використати" з уваги на брак знання її розвиткових процесів. Отож нам треба поширити наше знання і виховні вміння та оновити виховання, а тим самим оновити суспільство. "Із дитини виростає доросла людина без перервання єдності її особистості. Коли тепер людська особистість у різних розвиткових ступенях є єдністю, мусимо також подумати про один виховний принцип, що стосується всіх вікових груп". Дитина виховує себе сама, самовиховується і, щоб щасливо жити, пристосовується до ситуацій свого часу.

Виховання основується на знанні людини, на принципі свободи у вихованні. Основні думки Монтессорі стосовно виховання такі: респект до дитини, спонтанне діяння, індивідуальне виховання, приготоване середовище. Згідно з таким мисленням Монтессорі побудувала свою методу навчання, що стала загальновідома. У практиці метод Монтессорі зосереджує свою увагу на трьох основних аспектах дитячого діяння:

1. Аспект практичного буття: а) дбати про себе, для прикладу, миття, чищення черевиків; б) дбати про довкілля, для прикладу, стирання пороху, загребування листя; в) розвивати суспільні стосунки; г) контролювати і аналізувати рухи.

2. Аспект сенсорного виховання.

3. Аспект навчальних процесів (для пр., читання, писання).

(Далі буде)