Княжа гора

Роз­по­вів ді­дусь ме­ні,

Що ко­лись у дав­ни­ні,

Як го­ди­лось, на вер­ши­ні,

Там, де те­ле­ве­жа ни­ні,

Кня­жий за­мок ве­ли­чав­ся, —

Кня­жа в нім жи­ла сім­'я вся:

Князь Да­ни­ло і кня­ги­ня —

Жін­ка, ма­ти, гос­по­ди­ня,

І ма­лим тут кня­жич Лев

Бі­гав-грав­ся між де­рев...

А вни­зу, від зам­ку близь­ко,

Вар­ту­ва­ло вір­не війсь­ко...

Війсь­ка си­ла не­ма­ла

На­ше міс­то сте­рег­ла,

Бо і тур­ки, і та­та­ри

На­бі­га­ли, на­че хма­ри, —

Так в ста­рій, по­жов­клій книж­ці

На­пи­са­ли лі­то­пис­ці.

Ма­рія Хо­рос­ниць­ка