Казка про кажана

Од­но­го ра­зу по­ча­ли пта­хи вій­ну зі зві­ра­ми. Дов­гий час бій не да­вав вис­лі­ду: то пта­хи бра­ли го­ру, то зві­рі пе­ре­ма­га­ли пта­хів.

Ка­жан був хит­рий і бо­яв­ся за своє жит­тя. Отож по­чав він лу­ка­ви­ти. Ко­ли пе­ре­ма­га­ли пта­хи, то він ве­се­ло ра­зом з ни­ми лі­тав, не­мов би він їм по­ма­гав у бою. Ко­ли ж пе­ре­мо­га пе­ре­ва­жу­ва­ла на бік зві­рів, то ка­жан при­єд­ну­вав­ся до них, уда­ю­чи, що він їм до­по­ма­гає, і по­чи­нав пов­за­ти по зем­лі, мов миш. Вреш­ті пта­хи за­ми­ри­ли­ся зі зві­ра­ми, й то­ді ви­я­ви­ло­ся лу­кавс­тво ка­жа­на. Роз­гні­ва­ли­ся на ньо­го й пта­хи й зві­рі, та й прог­на­ли йо­го геть від се­бе. Ги­ду­ва­ли всі та­ким то­ва­ри­шем-зрад­ни­ком.

З то­го ча­су ані пта­хи, ані зві­рі не люб­лять ка­жа­на. Пта­хи й на­ка­за­ли пу­га­че­ві слід­ку­ва­ти за ка­жа­ном і зни­щи­ти йо­го, як зрад­ни­ка. А зві­рі теж са­ме на­ка­за­ли зро­би­ти кіт­ці. З то­го ча­су пу­гач і кіт­ка зав­жди слід­ку­ють за ка­жа­ном і ни­щать йо­го — зрад­ни­ка.

Пе­ре­по­вів Ф. Гай-Га­євсь­кий

«Ма­лі дру­зі», ч. 4 (16) кві­тень 1941, с. 81