Учора, нині, завтра
Притча
Сонце заходило за
зелені гори, як старий дід Учора вийшов на розлогі ниви й промовив до
сина Нині:
— Вже умираю, тобі ж оці
ниви. Що вже зорані — засій, щоб внукам дали багаті плоди. Зори ті, що
стоять іще облогом.
Як сходило сонце, на
вже зораних нивах сіяв Нині нове зерно, на вчора поставлених
основах ставив вгору стіни. Слабо поставлені вчора, валилися нині
під тяжким камінням. Коли ж настав вечір і Нині завмирав, передав
свій труд і свої мрії, свої помилки і невдачі завтрашньому дню.
І знов обняв син Завтра
господарство. Легко прийшлося йому збирати плоди з нив, ораних
дідом, сіяних батьком. На добре поставлених стінах високі ставив
дахи, зле поставлені поправляв.
***
Розумний муж, що
спізнав суцільну зв'язь між Учора, Нині й Завтра. Оце спізнання зродить
скромність у його серці. І не скаже мудрий: «Усі дурні переді мною, а я
один розумний», — а знатиме, що й найбуйніша його думка була
посіяна в людських душах учора, а вродила щойно нині.
Оце спізнання подасть
йому і мудрість. І не кричатиме розумний, програвши бій: «І хто б на це
сподівався?» — а причину програного нині знайде у злих основах
учора і стане направляти їх.
Оце спізнання подасть
йому й волю. І не рече розумний: «Завтра якось воно буде, завтра діло
зробиться саме», — а щоб завтра виграти в бою — вже нині сідлає буйні
коні.
Блаженний оцей муж.
Володимир Бірчак
Опубліковано у збірці
«Наш рік»