Чудова збірка ігор
Пропонована увазі
читачів книга не потребує ані реклами, ані особливого представлення. Упорядником
популярного посібника для педагогів, дітей та батьків під назвою «Дитячі ігри та
розваги» є Ігор Січовик. А оскільки це видання було здійснене київським
видавничим центром «Просвіта» ще 2004 року, то, ймовірно, воно вже стало Вашим
придбанням.
Хоч в книжці описано
й не тисячу ігор, як це анонсовано на палітурці, а трохи менше, проте справді є
з чого вибирати: 105 українських народних ігор, 116 ігор народів з 63 країн
світу, 337 різних сучасних ігор, в т.ч. ігри на велосипеді, зі скакалкою, з
камінцями, з обручем, з м'ячем, на воді, з буквами і словами, настільні ігри,
естафети; а також лічилки, безконечники, скоромовки, головоломки, фізкультпаузи
та ігрові фізпаузи. Це вражає! Було б лишень бажання та відвага працювати як з
дітьми, так і над собою.
Мені особисто дуже
імпонує звернення автора до читачів, у якому лаконічність поєднана із великої
цінності практичними порадами.
Гадаю, ми ще не раз
повернемося до «Дитячих ігор та розваг», а сьогодні подаємо добірку зимових
ігор.
Снігова баба
Зі снігу ліплять
снігову бабу. У ній палицею пробивають отвір і крізь нього пропускають мотузок.
Команди з однаковою кількістю гравців, за знаком ведучого, розпочинають
перетягувати мотузок, кожна у свій бік.
Перемагає команда, на
чий бік впаде більша частина снігової баби.
Снігові перегони
На лінії старту
стають гравці. Перед ними чималі снігові кулі. За сиґналом судді учасники
змагань починають котити їх до фінішу. Перемагає перший.
Розтопи лід
З вулиці до кімнати
заносять дві однакового розміру бурульки і дають їх гравцям. Вони повинні
якнайшвидше розтопити бурульки у долонях. Можна визначити час, до прикладу, одну
хвилину.
Біляк (Білорусь)
У грі бере участь 5 і
більше дітей.
Учасники скочують
снігову кулю діяметром до одного метра, стають довкола неї, тримаючи один одного
за руки. За сиґналом ведучого гравці упираються ногами в землю і намагаються
затягнути когось з гравців всередину для того, щоб він торкнувся снігової кулі.
Хто доторкнувся, тобто «побілився», вибуває з гри. Решта гравців знову беруться
за руки і перетягують один одного доти, поки «побілиться» наступний гравець.
Перемагає той
гравець, хто залишиться «незабіленим».
За правилами, діти,
які розімкнули руки, вибувають з гри. Не можна розпочинати гру без дозволу судді
або ведучого.
Сніговик-дражнило (Канада)
У Канаді зима майже
така, як і в Україні. Хочеш — спускайся на санчатах, хочеш — будуй фортецю чи
сніговика ліпи.
Стоїть сніговик. Рота
скривив, око прискалив — попереджає всіх.
Оточили діти
«дражнила», взялися за руки й гайда кружляти біля нього. Потім зупинились, і
кожен смик-штовх на сніговика свого сусіду. А сам з усієї сили намагається не
зачепити «дражнила», бо як зачепиш, то з гри тут таки й вибудеш.
Перемагають ті, кому
пощастить жодного разу не торкнутися сніговика.
У завію-віхолу (Німеччина)
Німецькі діти не
знають такої сердитої зими, як у нас. І в грудні, і в січні, і в лютому в них
іде найчастіше не сніг, а дрібний холодний дощ.
Та вже як скрипне
морозець, як розгуляється завія-віхола і довкруги стане біло-біло, ніби в казці,
от усі за лижі та сани, вилазять на гору — і гайда спускатися, ще й рукавиць,
муфт, шарфиків, носовичків уподовж спуску накидають, а вже потім, на повному
ходу, намагаються щонайбільше підхопити їх.
Перемагає, звісно,
найспритніший, хто більше трофеїв здобуде.
Награвшись досхочу
надворі, можна вдома відпочити та й повчити скоромовки Ігоря Січовика:
Ё
У солов'я пісня своя, а в чижа — чужа.
Ё
З дому кіт на тік утік.
Ё
На пса сіла роса.
Ё
Листок з липи прилип до Пилипа.
Ё
Від роси касиру сиро.
Ё
Від солі у Соні всі супи солоні.
Ё
У кота лапи без копит.
Ё
Кінґ-Конґ з Гонконгу.
Ё
Зіщулився щур від дощу.
Ё
Кок колов кокоси.
Ё
У шоколаду шок — зашили в мішок.
Ё
У кучера кучері перекручені.
Ё
Король корону закріпив на корову.
Ё
У Василя весло на все село.
Ё
У Карпатах немає кирпатих.
Ё
По росі пробігло порося.
Ё
Сів Василь на сіль.
Ё
Ігор на горі стеріг горіх.
Отож, Дитячі ігри та
розваги: (Популярний посібник для педагогів, дітей та батьків). Упоряд.
І. Січовик. — К.: Вид. центр «Просвіта», 2004. — 424 с.
Лідія
Чир