Кіно з новацтвом:
«Різ­двя­не ба­жан­ня Ана­бель»

Ко­ли я по­чу­ла наз­ву муль­ти­ка, по­ду­ма­ла: це, на­пев­но, муль­тик про ма­лень­ку дів­чин­ку, яка має таке ча­рів­не ба­жан­ня, що мо­же вті­ли­тись тіль­ки на Різ­дво. Але ча­су пе­рег­ля­ну­ти муль­тик до пе­рег­ля­ду йо­го з діть­ми, на жаль, не знай­шлось. Уя­віть собі мій по­див, ко­ли в про­це­сі пе­рег­ля­ду муль­ти­ка я зро­зу­мі­ла, що Ана­бель не дів­чин­ка, а те­лич­ка, яка теж має різ­двя­не ба­жан­ня: во­на хо­че лі­та­ти, як оле­ні Сан­та Кла­у­са. Ма­лень­ка Ана­бель че­кає ці­лий рік, аби зно­ву по­ба­чи­ти Сан­та Кла­у­са і поп­ро­си­ти йо­го про здій­снен­ня ба­жан­ня. По­руч із Ана­бель жи­ве ма­лень­кий хлопчик, який пот­ра­пи­в у по­же­жу, піс­ля чо­го втра­ти­в дар мо­ви. Хлопчик жи­ве зі сво­їм дядь­ком, бо його бать­ки за­ги­ну­ли. Ма­лень­кому хлопчику важ­ко жи­ти в цьо­му жор­сто­ко­му сві­ті, і єди­ною його роз­ра­дою ста­ла те­лич­ка Ана­бель, яка ро­зу­мі­ла його, як ніх­то ін­ший. Про­те цей світ не без злих лю­дей, які шу­ка­ють ви­го­ди, на­віть жи­ву­чи в роз­кіш­них бу­дин­ках. Тіт­ка хлопчика, попри все його небажання, праг­не заб­ра­ти його до міста, су­сі­ди від­би­ра­ють у господаря Ана­бель. Та на Різ­дво все якось на­ла­год­жу­єть­ся. Ана­бель по­вер­та­єть­ся на фер­му і, зви­чай­но, при­лі­тає Сан­та Кла­ус. Ана­бель за­га­дує ба­жан­ня, про­те во­на не про­сить лі­та­ти як олень, — во­на про­сить по­да­ру­ва­ти го­лос ма­лень­кому хлопчику. Це, зви­чай­но, не кі­нець іс­то­рії, але йо­го вже по­ди­віть­ся са­мі…

Муль­тик вчить доб­ру не­нав­'яз­ли­во і при­род­но, без жод­них го­лос­них за­яв чи вис­ло­вів, а якось так прос­то і зро­зу­мі­ло. Тож як ма­ти­ме­те ба­жан­ня пе­рег­ля­ну­ти при­єм­ний муль­тик, то впе­ред: «Різ­двя­не ба­жан­ня Ана­бель» — са­ме те, що вам пот­ріб­но.  

с. Чайка