Поїздка до Славська

Добре мати сестричку, у якої батьки живуть у Славську, і можна одної прекрасної неділі сісти на автобус та й майнути в гості — повозитися на санках, та ще й купу всього цікавого довідатися! Але — слово новачкам з рою «Проліски», що у Львові.

Зранку був сніг. Ми сіли з «Грициками» в маршрутку і поїхали. Коли ми приїхали, поїли і пішли до церкви. Пізніше взяли сани і пішли кататися.

Ми дуже довго йшли! Та коли прийшли до гори, почали спускатися на санях. Коли нам набридло кататися, ми почали ліпити вежі і кидатися сніжками. Обидві команди виграли. Тоді ми пішли додому до с. Галі. Потім ми нереодяглися і поїли та поспівали.

Ліля Палюшкевич

Ми двома роями поїхали в гості. Поїли і пішли кататися на санках. Йшли ми на високу гору, де спускались на санках. Спочатку всі спускались нормально, а потім всі падали. Я з Уляною спускалася санками, і раптом ми впали, а потім на нас ще Олеся впала. На гору було дуже важко підніматись.

У нас були змагання. Ми робили фортеці зі снігу. І ніхто не виграв, у нас була нічия. За це нам дали великий шоколад. Після того ми знову йшли в гості на вечерю.

Василина Пришляк

Це був день, коли ми з Пластом їхали в Славське на санки і лижі. Ми — це «Грицики» і «Проліски».

Найцікавіше почалося, коли ми сіли в автобус. Він нам дуже сподобався. Ми посідали і всю дорогу грали і співали. Це була неділя. Тому ми спішили спочатку до церкви, бо ми пластуни. В Славську було дуже багато снігу. Тяжко було їхати автобусом. До церкви ми запізнились. Після церкви ми зайшли до нашої сестрички Галі. Там ми залишили наші речі, взяли санки і лижі і пішли на гору.

Гора була трошки висока, але полога. Я мала лижі, і тому мені було легше піднятися на підйомнику, а дівчаткам довелося тягнути свої санки пішки догори. Їздити було б дуже добре, якби сніг так не заліплював очі. Нічого не було видно. І тому я впала, а тоді приєдналася до дівчат, які ліпили фортеці зі снігу. Коли ми доліпили, сестричка Галя сказала, щоб ми починали кидати сніжками. Нічия команда не перемогла.

Після гри всім стало холодно, і ми пішли до сестрички Галі. В неї вдома чекала нас смачна вечеря. Ми їли і нам розказували про Шухевича (псевдо Тарас Чупринка). Це якраз був день роковин його смерти. Тато сестрички Галі пам’ятає ще ті часи. Він нам розказав цікаві історії про зв’язкових і про життя наших партизан в криївках.

Ярка Козій