Аґресивна поведінка у дітей

Ми час­то сти­ка­є­мо­ся з тим, що на­ше но­вац­тво чи юнац­тво по­во­диться так, що шко­дить ін­шим у фі­зич­но­му чи мо­раль­но­му пла­ні. Час­то та­ка по­ве­дін­ка є нас­лід­ком дитячої аґресив­ности. Загалом, слід роз­різ­ня­ти два по­нят­тя: аґ­ре­сія і аґ­ре­сив­ність. Аґ­ре­сія з'яв­ля­єть­ся у мо­мент не­без­пе­ки і вис­ту­пає в якос­ті за­хис­ту, а аґ­ре­сив­ність — це ри­са ха­рак­те­ру, що ви­ни­кає у ди­ти­ни на пев­но­му під­ґрун­ті та утримується про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су.

Аґресив­на по­ве­дін­ка з'яв­ля­єть­ся у ди­ти­ни, як правило, внас­лі­док пе­рей­ман­ня її з ін­ших дже­рел. Та­кими дже­ре­лами мо­же ста­ти:

n     Сім­'я. Тут мо­же про­хо­ди­ти вив­чен­ня аґресив­ної мо­де­лі по­ве­дін­ки та її зак­ріп­лен­ня.

n     Спіл­ку­ван­ня з ро­вес­ни­ка­ми. Тут час­то про­яв­ля­єть­ся аґресив­на мо­дель по­ве­дін­ки, ос­кіль­ки в іг­рах «без пра­вил» застосовується єдине пра­ви­ло: «я силь­ні­ший — ме­ні все мож­на». Ві­до­мо, що ді­ти, які постійно від­ві­ду­ють ди­тя­чий са­док, час­то є більш аґресив­ни­ми, аніж ді­ти, що від­ві­ду­ють йо­го не­ре­гу­ляр­но або й вза­га­лі туди не ходять.

n     Сим­во­ліч­ні прик­ла­ди. Не сек­рет, що те­ле­ба­чен­ня несе ве­ли­ку кіль­кість не­ґа­тив­ної ін­фор­ма­ції, зок­ре­ма у ху­дож­ніх філь­мах ба­чи­мо ве­ли­ку кіль­кість аґресії. Дж. А. Віл­кінз підрахував, що на од­ну звичайну го­ди­ну на ек­ра­ні припадає 9 ак­тів на­сил­ля, а на од­ну го­ди­ну ди­тя­чих муль­ти­ків — 21 акт на­сил­ля.

Пси­хо­ло­ги ви­ді­ли­ли кіль­ка ді­аг­нос­тич­них кри­те­рі­їв, за яки­ми мож­на виз­на­чи­ти на­яв­ність аґресив­нос­ті у ди­ти­ни. Як­що у ди­ти­ни про­тя­гом 6-ти і біль­ше мі­ся­ців на­яв­ні 4 з да­них ниж­че кри­те­рі­їв, то мож­на вва­жа­ти, що їй влас­ти­ва та­ка ри­са ха­рак­те­ру, як аґресив­ність.

n     Час­то (час­ті­ше, ніж ін­ші ді­ти в її ото­чен­ні) втра­чає над со­бою кон­троль.

n     Час­то спе­ре­ча­єть­ся та сва­рить­ся з діть­ми і до­рос­ли­ми.

n     Нав­мис­но дра­тує до­рос­лих, не хо­че ви­ко­ну­ва­ти їх про­хан­ня (в на­шо­му ви­пад­ку мо­же не слу­ха­ти ви­хов­ни­ка, від­мов­ля­ти­ся ви­ко­ну­ва­ти зав­дан­ня під час схо­дин).

n     Дитина заз­дріс­на та ви­со­ко­мір­на.

n     Час­то дра­ту­єть­ся, злить­ся, вда­єть­ся до бі­йок.

Для то­го щоб ви­ді­ли­ти ди­ти­ну з аґресив­ною по­ве­дін­кою, пот­ріб­но вда­­ти­ся до та­ко­го ме­то­ду дос­лід­жен­ня, як спос­те­ре­жен­ня. Щоб кра­ще зро­зу­мі­ти та­ку ди­ти­ну, не­об­хід­но зна­ти, як во­на по­чу­ває се­бе в се­ре­до­ви­щі, та спро­бу­ва­ти зро­зу­мі­ти її внут­ріш­ній стан. Вар­то зна­ти, що ді­ти з аґресив­ною мо­дел­лю по­ве­дін­ки по­га­но во­ло­ді­ють сво­ї­ми по­чут­тя­ми, ок­рім гні­ву; сприй­ма­ють навколишній світ як во­ро­жий; не оці­ню­ють свою по­ве­дін­ку як аґресив­ну; час­то ма­ють слаб­кий тип тем­пе­ра­мен­ту; ма­ють ви­со­кий рі­вень три­вож­нос­ті; ма­ють не­а­дек­ват­ну са­мо­о­цін­ку, час­то низь­ку; від­чу­ва­ють се­бе від­ки­ну­ти­ми сус­піль­ством.

Ко­ли та­кі ді­ти пот­рап­ля­ють до ро­їв чи гур­тків, то на­шим зав­дан­ням є до­по­мог­ти ди­ти­ні поз­бу­ти­ся ці­єї не­га­тив­ної риси ха­рак­те­ру, а най­кра­щим шля­хом для цьо­го є пси­хо­ло­гіч­ні тре­нін­ги-іг­ри. Во­ни є до­во­лі прос­ти­ми в про­ве­ден­ні та ці­ка­ви­ми для ди­ти­ни. Та­кі тре­нін­ги час­то ви­ко­рис­то­ву­ють­ся прак­тич­ни­ми пси­хо­ло­га­ми і є до­во­лі ак­ту­аль­ни­ми для нас. Ниж­че наводжу декіль­ка прик­ла­дів таких ігор.

Тренінг-гра №1

Ко­ра­бель се­ред скель

Гра мо­же про­во­ди­ти­ся в гру­пах від 4 осіб. Пот­ріб­но виб­ра­ти од­ну лю­ди­ну, яка бу­де ко­раб­лем, ка­пі­та­на, що ке­ру­ва­ти­ме ко­раб­лем, бе­рег та ске­лю (ске­ля­ми ав­то­ма­тич­но ста­ють всі ті, хто за­ли­шив­ся піс­ля ви­бо­ру ін­ших учас­ни­ків). Мож­ли­вість ви­бо­ру вар­то на­да­ти ді­тям: не­хай са­мі виз­на­чать, хто ким бу­де. «Ко­ра­бель» за до­по­мо­гою «ка­пі­та­на» має проп­лис­ти че­рез мо­ре, оми­нув­ши ске­лі, і дістатися бе­ре­га. «Ка­пі­тан», три­ма­ю­чи «ко­ра­бель» за ру­ку, має про­вес­ти йо­го поп­ри ске­лі до бе­ре­га, від­да­ю­чи ко­ман­ди, нап­рик­лад: ліворуч, два кро­ки впра­во, крок на­зад і т.д.

Ко­ли «ко­ра­бель» до­сяг­не ме­ти, бе­рег має при­ві­та­ти йо­го обій­ма­ми, а ске­лі ап­ло­ду­ва­ти. За од­ну гру не ре­ко­мен­ду­єть­ся мі­ня­ти ді­тей ро­ля­ми біль­ше ніж 3-4 ра­зи, ос­кіль­ки гра, хоч і по­до­ба­єть­ся ді­тям, мо­же їх втом­лю­ва­ти.

По за­вер­шен­ню гри слід об­го­во­ри­ти з діть­ми те, як во­ни по­чу­ва­ли се­бе в різ­них ро­лях, чи по­чу­вав «ко­ра­бель» се­бе в без­пе­ці зі сво­їм «ка­пі­та­ном», що «ка­пі­та­ну» пот­ріб­но ро­би­ти нас­туп­но­го ра­зу інак­ше, що бу­ло для «ка­пі­та­на» най­важ­чим.

Ця гра дає ді­тям мож­ли­вість на­бу­ти ко­му­ні­ка­тив­них на­ви­чок, спи­ра­ю­чись на ін­ту­ї­цію та щи­рі від­но­си­ни, ство­ре­ні на ос­но­ві до­ві­ри один до од­но­го.

Тренінг-гра №2

Сим­во­ліч­не зоб­ра­жен­ня емо­цій

Впра­ву пот­ріб­но ви­ко­ну­ва­ти в гру­пі. Пот­ріб­но на­пе­ред при­го­ту­ва­ти кар­тки з на­пи­са­ни­ми на них назвами різ­них по­чут­тів. Це мо­жуть бу­ти: об­ра­за, сум, ра­дість, зди­ву­ван­ня, за­хоп­лен­ня, злість, нат­хнен­ня, за­до­во­лен­ня, вдяч­ність, роз­губ­ле­ність, від­ра­за, не­тер­пе­ли­вість, пе­ре­ляк, со­ром, лю­бов, гнів, спів­чут­тя, жаль.

Спо­чат­ку ді­тям не­об­хід­но роз­да­ти кар­точ­ки з на­пи­са­ми. Ді­ти зна­йом­лять­ся з на­пи­са­ми, але не по­ка­зу­ють їх ін­шим. Зго­дом ви­хов­ник про­сить ді­тей при­га­да­ти си­ту­а­ції, в яких во­ни пе­ре­жи­ва­ти та­кі по­чут­тя.

Піс­ля цьо­го ді­ти ма­ють у виг­ля­ді пам­'ят­ни­ка чи не­ве­лич­кої пан­то­мі­ми по­ка­за­ти отримане по­чут­тя (де­я­ким ді­тям прос­ті­ше ви­ра­зи­ти по­чут­тя ма­люн­ком). Зав­дан­ням ін­ших ді­тей є від­га­да­ти, «пам­'ят­ник» яко­му по­чут­тю во­ни ба­чать. Під час гри потрібно слідкувати, щоб змогли вис­ло­ви­ти­ся всі ді­ти.

Піс­ля за­вер­шен­ня ці­єї час­ти­ни ді­ти ма­ють сіс­ти в ко­ло. Ви­хов­ник про­сить ді­тей по­яс­ни­ти:

Ё     як во­ни ро­зу­мі­ють сло­ва, на­пи­са­ні на кар­точ­ках;

Ё     що оз­на­ча­ють ці по­чут­тя;

Ё     в яких си­ту­а­ці­ях во­ни мо­жуть ви­ни­ка­ти;

Ё     чи мо­жуть во­ни роз­по­віс­ти ви­па­док зі сво­го жит­тя, ко­ли в них ви­ни­ка­ли подібні по­чут­тя.

Як­що між діть­ми ви­ник­не дис­ку­сія, не вар­то її зу­пи­ня­ти.

Тренінг-гра №3

«Мені в тобі подобається», або «клубок компліментів»

Для тре­нін­гу не­об­хід­но ма­ти клу­бок вов­ня­ної нит­ки, ба­жа­но при­єм­ний на до­тик і гар­но­го ко­льо­ру. Рій чи гур­ток ра­зом з ви­хов­ни­ком має сіс­ти в ко­ло (мож­на про­во­ди­ти це на вог­ни­ку чи сві­чеч­ці). Ви­хов­ник пе­ре­дає су­сі­ду спра­ва клу­бок ни­ток зі сло­ва­ми: «ме­ні в то­бі по­до­ба­єть­ся…» да­лі пот­ріб­но ска­за­ти щось при­єм­не на ад­ре­су ці­єї лю­ди­ни. Так по ко­лу ді­ти пе­ре­да­ють клу­бок, розмотуючи його і за­ли­ша­ю­чи в ру­ках час­тин­ку нит­ки. Ко­ли клу­бок по­вер­неть­ся до ви­хов­ни­ка, че­рез 8-10 с. слід звер­ну­ти ува­гу ді­тей на те, що всі об­'єд­на­ні в од­не ко­ло. Да­лі, піс­ля па­у­зи (10 с.), ви­хов­ник пе­ре­дає нит­ку су­сі­ду злі­ва зі сло­ва­ми «а в то­бі ме­ні по­до­ба­єть­ся…» і зно­ву ж та­ки про­дов­жує фра­зу ком­плі­мен­том. При пе­ре­да­чі клуб­ка ко­жен з­мо­тує нит­ку, і до ве­ду­чо­го по­вер­та­єть­ся змо­та­ний клу­бок ни­ток.

Не ви­хо­дя­чи з ко­ла, ви­хов­ни­ку не­об­хід­но об­го­во­ри­ти з діть­ми, що во­ни від­чу­ва­ли, ко­ли

Ё     от­ри­му­ва­ли клу­бок і чу­ли ком­плі­мен­ти;

Ё     пе­ре­да­ва­ли клу­бок і го­во­ри­ли ком­плі­мен­ти;

Ё     що бу­ло для них важ­че, а що лег­ше;

Ё     що від­чу­ва­ли, ко­ли нит­ка їх об­'єд­на­ла.

Бу­де кра­ще, як­що ди­ти­на, яка го­во­рить, три­ма­ти­ме в ру­ках клу­бок.

Тре­нінг спря­мо­ва­ний на під­нят­тя са­мо­о­цін­ки у ді­тей, у яких во­на за­ни­же­на, та для здру­жен­ня ді­тей між со­бою. Він вик­ли­кає теп­лі по­чут­тя у ді­тей і ство­рює по­зи­тив­ну ат­мос­фе­ру.

Тренінг-гра №4

Тріо

Більшість дітей вчаться конструктивно взаємодіяти одне з одним, коли при цьому використовують все своє тіло. Ця гра має наростаючий рівень складності. Під час неї діти вчаться синхронізувати свої рухи з рухами інших дітей.

Для гри необхідні пусті коробки з-під взуття. Провідник гри (виховник) пояснює учасникам що, для розв’язання завдання їм треба буде співпрацювати один з одним. Для початку викликаємо трьох добровольців. Вони повинні стати в однолаву. Той, хто стоїть посередині, стає обома ногами в коробки, а сусіди зліва і справа ставлять праву і ліву ногу відповідно в ті самі дві коробки, де вже є ноги середнього учасника. Тепер всі троє мають спробувати пройти декілька кроків.

Коли троє добровольців виконали завдання, до їхньої однолави можна додавати інших дітей (аж поки не залучите до гри всіх присутніх). При великій кількості учасників можна робити змаги — хто швидше пройде певну дистанцію, хто зможе пройти дистанцію з більшою кількістю гравців.

Після тренінгу обговоріть з дітьми, чи сподобалась їм гра, що було найважчим, що допомогло виконати завдання.

По­діб­ні тре­нін­ги до­по­мо­жуть вам кра­ще зро­зу­мі­ти ді­тей із аґресив­ною мо­дел­лю по­ве­дін­ки, на­ла­дна­ти пра­цю в рої чи гур­тку, по­до­ла­ти бар­'єр у спіл­ку­ван­ні з аґресив­ни­ми діть­ми. Не бій­те­ся ви­ко­рис­то­ву­ва­ти тренінги у сво­їй прак­ти­ці й з ін­ши­ми гру­па­ми ді­тей, ос­кіль­ки та­кі тре­нін­ги є без­печ­ни­ми і доз­во­ле­ни­ми для про­ве­ден­ня усім пе­да­го­гам та лю­дям, що пра­цю­ють з діть­ми. Го­лов­не — знай­ти ін­ди­ві­ду­аль­ний під­хід до кож­ної ди­ти­ни.

За матеріялами книги: Т.П. Смир­но­ва. Пси­хо­ло­ги­чес­кая кор­рек­ция аґрес­сив­но­го по­ве­де­ния у де­тей. — Рос­тов-на-До­ну: Фе­никс, 2005.

Опрацювала пл. розв. Христя Іванців