Таборові гроші і таборовий ярмарок

Під час та­бо­ру «Лі­то­пис рід­ної зем­лі — 2006» ми ви­ко­рис­та­ли ідею та­бо­ро­вих гро­шей. От­ри­му­ю­чи точ­ки в точ­ку­ван­ні, но­ва­ки от­ри­му­ва­ли та­кож жи­ві гро­ші (та­бо­ро­ві грив­ні), су­ма яких до­рів­ню­ва­ла су­мі от­ри­ма­них то­чок за день. Це ста­ло до­дат­ко­вим сти­му­лом для ба­га­тьох — во­ни не ли­ше от­ри­му­ва­ли вір­ту­аль­ні точ­ки на па­пе­рі, а й їх ре­аль­не ви­ра­жен­ня, яке піз­ні­ше мож­на ре­а­лі­зу­ва­ли на та­бо­ро­во­му яр­мар­ку, про який всі зна­ли з по­чат­ку та­бо­ру. Крім то­го, ко­жен міг лег­ко по­рів­ня­ти свої здо­бут­ки з ін­ши­ми но­ва­ка­ми.

Ко­жен під­та­бір мав свої гро­ші — дріб­ну ку­пю­ру — од­ну грив­ню і круп­ні­шу — де­сять гри­вень, яку мож­на бу­ло от­ри­ма­ти, об­мі­няв­ши де­сять дріб­них гри­вень. Гро­ші бу­ли від­по­від­них до ком­плек­су ко­льо­рів: в От­ро­ків і Бо­я­рі­вен — зе­ле­ні, у Джур і Геть­ма­ні­вен — чер­во­ні, а у Зві­ду­ни і Зв'яз­ко­ві ма­ли си­ні ку­пю­ри. Зво­рот­на сто­ро­на ку­пюр ма­ла та­кож зоб­ра­жен­ня від­по­від­но­го іг­ро­во­го ком­плек­су.

І на­реш­ті пи­тан­ня, для чо­го но­ва­ки зби­ра­ли всі ці гро­ші? Для то­го, щоб в пе­ре­дос­тан­ній день та­бо­ру ви­ко­рис­та­ти (вит­ра­ти­ти) їх.

В пе­ре­дос­тан­ній день та­бо­ру був ор­га­ні­зо­ва­ний та­бо­ро­вий яр­ма­рок. На ньо­му но­ва­ки мог­ли прид­ба­ти со­бі та­бо­ро­ву від­знач­ку (від­знач­ки вмі­лос­ті та іг­ро­во­го ком­плек­су ви­да­ва­ли­ся ра­зом з та­бо­ро­ви­ми пос­від­ка­ми як зас­лу­же­ні); ку­пу со­ло­до­щів (цу­ке­рок, пе­чи­ва, зе­фі­ру то­що), со­лод­ку во­ду, на які че­ка­ли ці­лий та­бір; пам­'ят­ні лис­тів­ки на згад­ку про та­бір (де­я­кі з під­пи­са­ми ко­мен­дан­та, бун­чуж­но­го і улюб­ле­но­го ви­хов­ни­ка); прик­ра­си і ба­га­то чо­го ін­шо­го. Всі ре­чі, які бу­ли пред­став­ле­ні на яр­мар­ку, бу­ли ви­го­тов­ле­ні або за­куп­ле­ні ви­хов­ни­ка­ми та­бо­ру. Нас­туп­но­го ро­ку ми хо­че­мо зро­би­ти на та­бо­рі мас­штаб­ні­ший яр­ма­рок. Зок­ре­ма, за­лу­чи­ти но­ва­ків до про­це­су, щоб во­ни са­мі ви­ро­би­ли якісь ре­чі і да­лі про­да­ва­ли їх. А крім то­го, хо­че­мо до яр­мар­ку до­да­ти ще й пос­лу­ги. Но­ва­ки мог­ли б ро­би­ти щось один од­но­му — ро­би­ти за­чіс­ки, кім­на­ту смі­ху то­що, — і от­ри­му­ва­ти за це та­бо­ро­ві ви­на­го­ро­ди.

За­га­лом на­яв­ність та­бо­ро­вих гро­шей мож­на вва­жа­ти по­зи­ти­вом та­бо­ру. Во­ни ста­ли од­ним з еле­мен­тів ча­ру то­го чи ін­шо­го під­та­бо­ру (при­най­мні, но­ва­ки точ­но не за­бу­дуть хо­ча б тих ге­ро­їв від­по­від­ної до­би, які бу­ли зоб­ра­же­ні на їх­ніх ку­пю­рах). А під час яр­мар­ку ма­ли змо­гу вит­ра­ча­ти всі чес­но за­роб­ле­ні гро­ші від­по­від­но до сво­їх прі­о­ри­те­тів. Я вва­жаю, що, пев­ною мі­рою, та­кі іг­ри да­ють та­кож мож­ли­вість зро­зу­мі­ти, що в жит­ті все пот­ріб­но за­ро­би­ти сво­єю пра­цею, і як­що ти не ро­бив дос­та­тньо зу­силь для то­го, щоб якіс­но ви­ко­на­ти своє зав­дан­ня, ти не мо­жеш от­ри­ма­ти ви­со­кі ви­на­го­ро­ди. Це мож­на наз­ва­ти еле­мен­том еко­но­міч­но­го ви­хо­ван­ня в но­вац­тві.

Але не мож­на не зга­да­ти і про не­га­ти­ви. Де­ко­ли «го­нит­ва за гро­ши­ма» ся­га­ло не­ре­аль­них меж, і в по­го­ні за до­дат­ко­ви­ми грив­ня­ми ді­ти го­то­ві бу­ли ро­би­ти будь-що. На жаль, де­я­кі на­віть вик­ра­да­ли гро­ші од­ні в од­них. Але тут пра­цю­ва­ла па­ра­лель­на сис­те­ма під­ра­хун­ків — тра­ди­цій­не точ­ку­ван­ня на сті­ні. І пе­ред яр­мар­ком від­був­ся пе­ре­ра­ху­нок гро­шей, які ма­ли всі но­ва­ки; ко­му бра­ку­ва­ло згід­но з точ­ку­ван­ням — ви­хов­ни­ки до­да­ва­ли, а в ко­го бу­ло за­ба­га­то — за­би­ра­ли.

Ви­хов­ни­ки та­бо­ру «Лі­то­пис рід­ної зем­лі — 2006» за­го­рі­ли­ся іде­єю та­бо­ро­вих гро­шей і та­бо­ро­во­го яр­мар­ку цьо­го ро­ку, вдос­ко­на­лять її і про­дов­жу­ва­ти­муть на­да­лі. А Ви що ду­ма­є­те про це? Мож­ли­во, ще хтось про­во­див по­діб­не на сво­їх та­бо­рах? По­ді­літь­ся дос­ві­дом!

С.О. Наталія Кияк