Таборові гроші і таборовий ярмарок
Під час табору
«Літопис рідної землі — 2006» ми використали ідею таборових грошей.
Отримуючи точки в точкуванні, новаки отримували також живі
гроші (таборові гривні), сума яких дорівнювала сумі отриманих
точок за день. Це стало додатковим стимулом для багатьох — вони не
лише отримували віртуальні точки на папері, а й їх реальне
вираження, яке пізніше можна реалізували на таборовому ярмарку,
про який всі знали з початку табору. Крім того, кожен міг легко
порівняти свої здобутки з іншими новаками.
Кожен підтабір мав свої
гроші — дрібну купюру — одну гривню і крупнішу — десять гривень, яку
можна було отримати, обмінявши десять дрібних гривень. Гроші були
відповідних до комплексу кольорів: в Отроків і Боярівен — зелені,
у Джур і Гетьманівен — червоні, а у Звідуни і Зв'язкові мали сині
купюри. Зворотна сторона купюр мала також зображення
відповідного ігрового комплексу.
І нарешті питання, для
чого новаки збирали всі ці гроші? Для того, щоб в передостанній день
табору використати (витратити) їх.
В передостанній день
табору був організований таборовий ярмарок. На ньому новаки
могли придбати собі таборову відзначку (відзначки вмілості та
ігрового комплексу видавалися разом з таборовими посвідками як
заслужені); купу солодощів (цукерок, печива, зефіру тощо),
солодку воду, на які чекали цілий табір; пам'ятні листівки на згадку
про табір (деякі з підписами коменданта, бунчужного і улюбленого
виховника); прикраси і багато чого іншого. Всі речі, які були
представлені на ярмарку, були виготовлені або закуплені
виховниками табору. Наступного року ми хочемо зробити на таборі
масштабніший ярмарок. Зокрема, залучити новаків до процесу, щоб
вони самі виробили якісь речі і далі продавали їх. А крім того,
хочемо до ярмарку додати ще й послуги. Новаки могли б робити щось
один одному — робити зачіски, кімнату сміху тощо, — і отримувати
за це таборові винагороди.
Загалом наявність
таборових грошей можна вважати позитивом табору. Вони стали одним
з елементів чару того чи іншого підтабору (принаймні, новаки точно
не забудуть хоча б тих героїв відповідної доби, які були зображені
на їхніх купюрах). А під час ярмарку мали змогу витрачати всі чесно
зароблені гроші відповідно до своїх пріоритетів. Я вважаю, що,
певною мірою, такі ігри дають також можливість зрозуміти, що в житті
все потрібно заробити своєю працею, і якщо ти не робив достатньо
зусиль для того, щоб якісно виконати своє завдання, ти не можеш
отримати високі винагороди. Це можна назвати елементом
економічного виховання в новацтві.
Але не можна не згадати
і про негативи. Деколи «гонитва за грошима» сягало нереальних меж,
і в погоні за додатковими гривнями діти готові були робити
будь-що. На жаль, деякі навіть викрадали гроші одні в одних. Але тут
працювала паралельна система підрахунків — традиційне
точкування на стіні. І перед ярмарком відбувся перерахунок грошей,
які мали всі новаки; кому бракувало згідно з точкуванням —
виховники додавали, а в кого було забагато — забирали.
Виховники табору
«Літопис рідної землі — 2006» загорілися ідеєю таборових грошей і
таборового ярмарку цього року, вдосконалять її і
продовжуватимуть надалі. А Ви що думаєте про це? Можливо, ще хтось
проводив подібне на своїх таборах? Поділіться досвідом!
С.О. Наталія Кияк