До­ро­гі брат­чи­ки і сес­трич­ки!

 

Цього року в Україні відзначався один ґрандіозний і бурхливий ювілей. Йдеться про ювілей першої літописної згадки про Львів — місто, у якому багато що починалося, у якому, попри спротив різноманітних окупантів, вирувало українське життя, місто, у якому зароджувалася наша організація... Отож, було б цілком протиприродно, якби наш журнал оминув своєю увагою цю велику подію. На сторінках цього числа знайдете цікаві історичні розповіді та леґенди з книги «Таємниці міста Лева», а також розробки братчика Андрія Бєляєва — про львівську архітектуру та деякі «пластові» місця. Обидві розробки були свого часу апробовані на практиці (під час проведення станичного екологічного табору «Сонячне містечко» та останнього Новацького Злету). Попри те, що теми цих занять — типово «львівські», їх легко застосувати в будь-якому осередку: чи то провести з новаками уявну прогулянку, розповідаючи про історію Пласту, чи то модифікувати для власних потреб. Думаю, кожному братчику чи сестричці вони стануть у пригоді.

Публікуємо в цьому числі також працю польських педагогів, які працюють з дітьми дошкільного віку. Вік, як бачите, не зовсім новацький, але от як приглянетесь до підходу — будете приємно здивовані: вчительки пишуть про виховні засоби, які є основою нашої виховної праці, хіба що називають їх дещо інакше.

Цікаві дискусійні матеріяли подав провід крайового історичного табору «Літопис рідної землі» (замітку про нього читайте у рубриці «З гнізда Орлиного Проводу»). Зокрема, йдеться про використання під час таборової програми т.зв. «таборових грошей» як засобу точкування новацтва. Тема цікава, свого часу на вишколах таборових провідників навколо неї точилися гарячі дискусії. Сподіваємося, виховники, яких ця тема цікавить, радо відгукнуться на прохання авторки статті й подадуть загалові свої думки і враження стосовно «таборових грошей».

Наближаються XVI Збори КУПО, а з ними й Велика Рада Орлиного Круга. Ці події завжди несуть за собою певні зміни в пластовому житті. Бажаємо всім, щоб ці зміни були тільки на краще!

С. О. Ди­ти­на