Роля фізичного виховання в програмі УПН
Молодший шкільний вік — це період в житті дитини, коли закладається
фундамент її фізичного розвитку, відбувається інтенсивний
розвиток організму, формується характер.
Проте, аналізуючи рівень фізичного розвитку сучасних молодших
школярів, мусимо визнати низький рівень їх рухової активності.
Далеко не всі займаються фізичною працею (особливо учні міських
шкіл), не виконується відповідний руховий режим. Заняття спортом,
як правило, обмежуються шкільними уроками з фізичної культури.
Більшість школярів значний час витрачають на перегляд телепередач,
коп'ютерні ігри, мало бувають на свіжому повітрі, що знижує їх
фізичну і розумову активність. Варто також наголосити на
негативному впливі навколишнього середовища (внаслідок
екологічних змін після аварії на ЧАЕС) та суспільно-економічних
проблемах, характерних для нашого суспільства. Проведені нами
опитування показали, що лише 52,2% молодших школярів вміють
кататися на велосипеді, 13% на лижах, 4% на ковзанах і 10% плавати.
В системі скавтінґу фізичне виховання прирівнюється до
громадянських обов'язків, адже для виконання місії
скавта-громадянина необхідно мати добре здоров'я та належну
фізичну підготовку [1, 280]. Тому фізичне виховання займає
провідну роль у формуванні особистості в Пласті і тісно пов'язане з
загальним виховним процесом. Основними завданнями фізичного
виховання молодших школярів у системі сквтінґу є формування
життєво важливих фізичних якостей (спритності, сили, уваги,
швидкості, витривалості, гнучкості, орієнтування в просторі і
часі, координації рухів, а також уміння довільно розслабляти
м'язи), зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичному
розвитку, загартування вихованця.
Аспекти фізичного виховання порушували пластові діячі в
кожному з періодів пластової історії. Розуміючи важливість цього
питання у гармонійному розвитку особистості, Орлиний Круг видав
окремий випуск журналу «Вогонь Орлиної Ради» (ч. 11,
1955), присвячений тіловихованню. Він містив напрямні для
проведення фізичного виховання з дітьми віком 7-11 років, наукові
статті та практичні матеріяли, автори яких наголошують на зв'язку
фізичного виховання з психологічним станом: «Фізична мета
тіловиховання — це здоров'я, психічна — життєрадість» [3, 5].
Визначаються завдання психологічного становлення новаків під час
занять фізичними вправами: виробити характер, гарний настрій,
бажання до праці і змагань, швидку орієнтацію, сформувати віру у
власні сили, що досягається через руханку, рухливі ігри і забави,
спорт. О. Гаврилюк виділяє три напрямки, за якими здійснюється
фізичне виховання новацтва: 1) тіловиховання іграми; 2) окремі
види фізичних занять під час таборів; 3) через здобуття новацьких
вмілостей [3,15]. Такий підхід є актуальним для фізичного
становлення пластунів і в сучасних умовах.
Для новацтва основною формою фізичного виховання є рухливі ігри.
Правильно організовані ігри і спортивні розваги зміцнюють
здоров'я дітей, загартовують їхній організм, допомагають
розвитку рухового апарату, виховують вольові риси характеру і
моральні якості. Для молодших школярів рекомендуються ігри-вправи
з раптовими зупинками, подоланням невеликих відстаней за
найкоротший час. Більшість з них пов'язана з бігом, стрибанням,
присіданням та іншими рухами, які активізують організм.
Під час проведення фізичних занять з новацтвом потрібно
використовувати народні рухливі ігри, українські традиційні
гуртові вправи з хоруговками, вінками, хустинами, рушником,
топірцем, а також хороводи, народні танки. Як показують останні
наукові дослідження, складні маніпуляції з дрібними предметами
сприяють виробленню точності рухів, кращому оволодінню технікою
письма і малювання, позитивно впливають на розвиток мови і
розумової діяльності [5]. Такі ігри відбуваються на свіжому
повітрі в дружньому товаристві на тлі емоційного піднесення,
викликаного змаганням, а тому, окрім розвиваючого, мають і
виховне значення.
Не менш важливою формою фізичного розвитку новаків є мандрівки.
Ходіння є складною сукупністю рухів, в якій бере участь приблизно 56 %
всієї мускулатури тіла одночасно [2, 9]. Довготривалі піші
прогулянки, на відміну від ігор та естафет, вимагають незначних
витрат нервових сил, що є позитивним фактором, адже нервова система
молодшого школяра ще остаточно не сформована. Починаючи з 7
років, дитина повинна робити 14-15 тисяч кроків в день, а в 11-14
років — 20-25 тисяч кроків. Виходячи з цих даних, вчені виводять
норму рухової активності, яка, в середньому, повинна дорівнювати
12-14 годин щотижня, а перебування на свіжому повітрі не менше 3
годин на добу [2, 41]. Правильно організовані мандрівки, екскурсії,
походи мають оздоровче, виховне та освітнє значення. Під час їх, на
думку В. Сухомлинського,
«діти бачать не тільки світ природи, а й світ праці людей» [7, 243].
Методика виховної роботи в УПН наголошує на тому, що всі подорожі
для дітей новацького віку мають бути виключно одноденними, що
відповідає педагогічним вимогам. Тривалість маршруту для учнів
І-ІІ класів не повинна перевищувати 5-7 км в обидва кінці, а для
учнів ІІІ —
V
класів — 8-10 км. [4, 108]. Важливо зазначити, що діти молодшого
шкільного віку здатні переоцінювати власні сили, що нерідко
шкодить їхньому здоров'ю. Надмірне фізичне навантаження впливає на
нервову систему дитини: порушується сон, втрачається апетит. Тому
виховник повинен організувати навантаження для новацтва таким
чином, щоб вони не були довготривалими, а активність обов'язково
повинна чергуватися з відпочинком.
Найбільше можливостей для оздоровлення і фізичного загартування
пластуни мають під час таборів. Чіткий розпорядок дня на таборі має
суттєве значення для нервової системи та організму в цілому.
Неправильне чергування різних видів діяльності швидко виснажує,
працездатність дитини різко знижується.
Традиційно кожен день розпочинається з руханки. Таборова
програма включає в себе спортивні естафети, спартакіяди, змагання,
купання, теренові ігри, туризм. Попри фізичний розвиток, такі
форми занять містять елементи психотренінгу. В інструктажі до
проведення фізичних вправ Бейден-Пауел пише: «Роблячи цю вправу, ти
повинен думати про те, що з нею зв'язане… ти п'єш повітря і добре
почуття, що їх після видихуєш своїм друзям…» [1, 199-200]. Якщо взяти
до уваги, що проведення будь-яких занять у новацтві неодмінно
супроводжується тематичною розповіддю, то вплив фізичного
виховання на психологічне становлення особистості є
незаперечним.
Наступним напрямом фізичного виховання в УПН є вмілості. Вони
дозволяють диференційовано застосовувати засоби фізичної
культури з вихованцями різного віку і статі, з урахуванням стану
їх здоров'я та рівня фізичної підготовленості.
У здобутті вмілостей вирішальним є вільний вибір вихованців. Проте
мусить зберігатися принцип системності і послідовності виховання.
При здобутті вмілостей, спрямованих на фізичний розвиток,
принциповим є дотримання черговості від простого до складного.
Програма УПН пропонує вмілості різної складності для різного віку
дітей.
Удосконалення фізичного виховання в Пласті потребує пошуку та
розробки форм і методів, які б впливали на зміцнення здоров'я дітей,
підтримання працездатності (мобілізувати енергію та економно
витрачати її), виховання навичок самостійно і системно займатися
фізичними вправами. Варто звернути увагу на дотримання основних
методів розвитку фізичних якостей (метод індивідуальних завдань,
ігровий, змагальний та перемінний); завдання не повинні буди
епізодичними, а мають складати чітку систему діяльності
виховників і новаків протягом року; включати завдання, тісно
пов'язані між собою з тим, щоб за умови виконання попереднього
можна було виконати наступне; при цьому новак готується до
виконання складніших вимог; при проведенні рухливих ігор
використовувати українські традиційні гуртові вправи;
відроджуючи пластові спортивні традиції 20-30 рр., відновити
заняття окремими видами спорту (футбол, волейбол, гімнастика
тощо); творити новацькі спортивні команди.
Література
1. Бейден-Пауел Р. Скавтінг для хлопців. — Мюнхен: «Молоде життя»,
1950. — 307 с.
2. Бондаревський Е.Я. Родителям о физическом воспитании детей. —
М., 1989 — 49 с.
3. Вогонь Орлиної Ради. Круг братчиків і сестричок — 1955. — №11 — 38 с.
4. Козленко М.П. Фізичне виховання молодших школярів. — К., 1977 —
143 с.
5. Леськів А.Д., Андрощук Н.В., Дзюбановський А.Б. Форми і засоби
фізичного виховання молодших школярів. — Тернопіль: СМП «Астон»,
2000. — 175 с.
6. Окаринський М.М. Антинаркогенне виховання підлітків у пластовій
організації: Методичний посібник для виховників пластового
юнацтва. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан», 1999. — 96 с.
7. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. — Т 1. — К., 1976 — 654 с.