Роля фізичного виховання в програмі УПН

Мо­лод­ший шкіль­ний вік — це пе­рі­од в жит­ті ди­ти­ни, ко­ли зак­ла­да­єть­ся фун­да­мент її фі­зич­но­го роз­вит­ку, від­бу­ва­єть­ся ін­тен­сив­ний роз­ви­ток ор­га­ніз­му, фор­му­єть­ся ха­рак­тер.

Про­те, ана­лі­зу­ю­чи рі­вень фі­зич­но­го роз­вит­ку су­час­них мо­лод­ших шко­ля­рів, му­си­мо виз­на­ти низь­кий рі­вень їх ру­хо­вої ак­тив­нос­ті. Да­ле­ко не всі зай­ма­ють­ся фі­зич­ною пра­цею (особ­ли­во уч­ні місь­ких шкіл), не ви­ко­ну­єть­ся від­по­від­ний ру­хо­вий ре­жим. За­нят­тя спор­том, як пра­ви­ло, об­ме­жу­ють­ся шкіль­ни­ми уро­ка­ми з фі­зич­ної куль­ту­ри. Біль­шість шко­ля­рів знач­ний час вит­ра­ча­ють на пе­ре­гляд те­ле­пе­ре­дач, коп­'ю­тер­ні іг­ри, ма­ло бу­ва­ють на сві­жо­му по­віт­рі, що зни­жує їх фі­зич­ну і ро­зу­мо­ву ак­тив­ність. Вар­то та­кож на­го­ло­си­ти на не­га­тив­но­му впли­ві нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща (внас­лі­док еко­ло­гіч­них змін піс­ля ава­рії на ЧА­ЕС) та сус­піль­но-еко­но­міч­них проб­ле­мах, ха­рак­тер­них для на­шо­го сус­піль­ства. Про­ве­де­ні на­ми опи­ту­ван­ня по­ка­за­ли, що ли­ше 52,2% мо­лод­ших шко­ля­рів вмі­ють ка­та­ти­ся на ве­ло­си­пе­ді, 13% на ли­жах, 4% на ков­за­нах і 10% пла­ва­ти.

В сис­те­мі скав­тін­ґу фі­зич­не ви­хо­ван­ня при­рів­ню­єть­ся до гро­ма­дянсь­ких обов­'яз­ків, ад­же для ви­ко­нан­ня мі­сії скав­та-гро­ма­дя­ни­на не­об­хід­но ма­ти доб­ре здо­ров­'я та на­леж­ну фі­зич­ну під­го­тов­ку [1, 280]. То­му фі­зич­не ви­хо­ван­ня зай­має про­від­ну роль у фор­му­ван­ні осо­бис­тос­ті в Плас­ті і тіс­но пов­'я­за­не з за­галь­ним ви­хов­ним про­це­сом. Ос­нов­ни­ми зав­дан­ня­ми фі­зич­но­го ви­хо­ван­ня мо­лод­ших шко­ля­рів у сис­те­мі сквтін­ґу є фор­му­ван­ня жит­тє­во важ­ли­вих фі­зич­них якос­тей (сприт­нос­ті, си­ли, ува­ги, швид­кос­ті, ви­три­ва­лос­ті, гнуч­кос­ті, орі­єн­ту­ван­ня в прос­то­рі і ча­сі, ко­ор­ди­на­ції ру­хів, а та­кож умін­ня до­віль­но роз­слаб­ля­ти м'я­зи), зміц­нен­ня здо­ров­'я, спри­ян­ня пра­виль­но­му фі­зич­но­му роз­вит­ку, за­гар­ту­ван­ня ви­хо­ван­ця.

Ас­пек­ти фі­зич­но­го ви­хо­ван­ня по­ру­шу­ва­ли плас­то­ві ді­я­чі в кож­но­му з пе­рі­о­дів плас­то­вої іс­то­рії. Ро­зу­мі­ю­чи важ­ли­вість цьо­го пи­тан­ня у гар­мо­ній­но­му роз­вит­ку осо­бис­тос­ті, Ор­ли­ний Круг ви­дав ок­ре­мий ви­пуск жур­на­лу «Во­гонь Ор­ли­ної Ра­ди» (ч. 11, 1955), прис­вя­че­ний ті­ло­ви­хо­ван­ню. Він міс­тив нап­рям­ні для про­ве­ден­ня фі­зич­но­го ви­хо­ван­ня з діть­ми ві­ком 7-11 ро­ків, на­у­ко­ві стат­ті та прак­тич­ні ма­те­рі­я­ли, ав­то­ри яких на­го­ло­шу­ють на зв'яз­ку фі­зич­но­го ви­хо­ван­ня з пси­хо­ло­гіч­ним ста­ном: «Фі­зич­на ме­та ті­ло­ви­хо­ван­ня — це здо­ров­'я, пси­хіч­на — жит­тє­ра­дість» [3, 5]. Виз­на­ча­ють­ся зав­дан­ня пси­хо­ло­гіч­но­го ста­нов­лен­ня но­ва­ків під час за­нять фі­зич­ни­ми впра­ва­ми: ви­ро­би­ти ха­рак­тер, гар­ний нас­трій, ба­жан­ня до пра­ці і зма­гань, швид­ку орі­єн­та­цію, сфор­му­ва­ти ві­ру у влас­ні си­ли, що до­ся­га­єть­ся че­рез ру­хан­ку, рух­ли­ві іг­ри і за­ба­ви, спорт. О. Гав­ри­люк ви­ді­ляє три нап­рям­ки, за яки­ми здій­сню­єть­ся фі­зич­не ви­хо­ван­ня но­вац­тва: 1) ті­ло­ви­хо­ван­ня іг­ра­ми; 2) ок­ре­мі ви­ди фі­зич­них за­нять під час та­бо­рів; 3) че­рез здо­бут­тя но­ваць­ких вмі­лос­тей [3,15]. Та­кий під­хід є ак­ту­аль­ним для фі­зич­но­го ста­нов­лен­ня плас­ту­нів і в су­час­них умо­вах.

Для но­вац­тва ос­нов­ною фор­мою фі­зич­но­го ви­хо­ван­ня є рух­ли­ві іг­ри. Пра­виль­но ор­га­ні­зо­ва­ні іг­ри і спор­тив­ні роз­ва­ги зміц­ню­ють здо­ров­'я ді­тей, за­гар­то­ву­ють їх­ній ор­га­нізм, до­по­ма­га­ють роз­вит­ку ру­хо­во­го апа­ра­ту, ви­хо­ву­ють во­льо­ві ри­си ха­рак­те­ру і мо­раль­ні якос­ті. Для мо­лод­ших шко­ля­рів ре­ко­мен­ду­ють­ся іг­ри-впра­ви з рап­то­ви­ми зу­пин­ка­ми, по­до­лан­ням не­ве­ли­ких від­ста­ней за най­ко­рот­ший час. Біль­шість з них пов­'я­за­на з бі­гом, стри­бан­ням, при­сі­дан­ням та ін­ши­ми ру­ха­ми, які ак­ти­ві­зу­ють ор­га­нізм.

Під час про­ве­ден­ня фі­зич­них за­нять з но­вац­твом пот­ріб­но ви­ко­рис­то­ву­ва­ти на­род­ні рух­ли­ві іг­ри, ук­ра­їнсь­кі тра­ди­цій­ні гур­то­ві впра­ви з хо­ру­гов­ка­ми, він­ка­ми, хус­ти­на­ми, руш­ни­ком, то­пір­цем, а та­кож хо­ро­во­ди, на­род­ні тан­ки. Як по­ка­зу­ють ос­тан­ні на­у­ко­ві дос­лід­жен­ня, склад­ні ма­ні­пу­ля­ції з дріб­ни­ми пред­ме­та­ми спри­я­ють ви­роб­лен­ню точ­нос­ті ру­хів, кра­що­му ово­ло­дін­ню тех­ні­кою пись­ма і ма­лю­ван­ня, по­зи­тив­но впли­ва­ють на роз­ви­ток мо­ви і ро­зу­мо­вої ді­яль­нос­ті [5]. Та­кі іг­ри від­бу­ва­ють­ся на сві­жо­му по­віт­рі в дру­жньо­му то­ва­рис­тві на тлі емо­цій­но­го під­не­сен­ня, вик­ли­ка­но­го зма­ган­ням, а то­му, ок­рім роз­ви­ва­ю­чо­го, ма­ють і ви­хов­не зна­чен­ня.

Не менш важ­ли­вою фор­мою фі­зич­но­го роз­вит­ку но­ва­ків є ман­дрів­ки. Ходіння є склад­ною су­куп­ніс­тю ру­хів, в якій бе­ре участь приб­лиз­но 56 % всі­єї мус­ку­ла­ту­ри ті­ла од­но­час­но [2, 9]. Дов­гот­ри­ва­лі пі­ші про­гу­лян­ки, на від­мі­ну від ігор та ес­та­фет, ви­ма­га­ють не­знач­них вит­рат нер­во­вих сил, що є по­зи­тив­ним фак­тором, ад­же нер­во­ва сис­те­ма мо­лод­шо­го шко­ля­ра ще ос­та­точ­но не сфор­мо­ва­на. По­чи­на­ю­чи з 7 ро­ків, ди­ти­на по­вин­на ро­би­ти 14-15 ти­сяч кро­ків в день, а в 11-14 ро­ків — 20-25 ти­сяч кро­ків. Ви­хо­дя­чи з цих да­них, вче­ні ви­во­дять нор­му ру­хо­вої ак­тив­нос­ті, яка, в се­ре­дньо­му, по­вин­на до­рів­ню­ва­ти 12-14 го­дин що­тиж­ня, а пе­ре­бу­ван­ня на сві­жо­му по­віт­рі не мен­ше 3 го­дин на до­бу [2, 41]. Пра­виль­но ор­га­ні­зо­ва­ні ман­дрів­ки, ек­скур­сії, по­хо­ди ма­ють оз­до­ров­че, ви­хов­не та ос­віт­нє зна­чен­ня. Під час їх, на дум­ку В. Су­хом­линсь­ко­го, «ді­ти ба­чать не тіль­ки світ при­ро­ди, а й світ пра­ці лю­дей» [7, 243].

Ме­то­ди­ка ви­хов­ної ро­бо­ти в УПН на­го­ло­шує на то­му, що всі по­до­ро­жі для ді­тей но­ваць­ко­го ві­ку ма­ють бу­ти вик­люч­но од­но­ден­ни­ми, що від­по­ві­дає пе­да­го­гіч­ним ви­мо­гам. Три­ва­лість мар­шру­ту для уч­нів І-ІІ кла­сів не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти 5-7 км в обид­ва кін­ці, а для уч­нів ІІІ — V кла­сів — 8-10 км. [4, 108]. Важ­ли­во заз­на­чи­ти, що ді­ти мо­лод­шо­го шкіль­но­го ві­ку здат­ні пе­ре­о­ці­ню­ва­ти влас­ні си­ли, що не­рід­ко шко­дить їхньо­му здо­ров­'ю. Над­мір­не фі­зич­не на­ван­та­жен­ня впли­ває на нер­во­ву сис­те­му ди­ти­ни: по­ру­шу­єть­ся сон, втра­ча­єть­ся апе­тит. То­му ви­хов­ник по­ви­нен ор­га­ні­зу­ва­ти на­ван­та­жен­ня для но­вац­тва та­ким чи­ном, щоб во­ни не бу­ли дов­гот­ри­ва­ли­ми, а ак­тив­ність обов­'яз­ко­во по­вин­на чер­гу­ва­ти­ся з від­по­чин­ком.

Най­біль­ше мож­ли­вос­тей для оз­до­ров­лен­ня і фі­зич­но­го за­гар­ту­ван­ня плас­ту­ни ма­ють під час та­бо­рів. Чіткий роз­по­ря­док дня на таборі має сут­тє­ве зна­чен­ня для нер­во­вої сис­те­ми та ор­га­ніз­му в ці­ло­му. Неп­ра­виль­не чер­гу­ван­ня різ­них ви­дів ді­яль­нос­ті швид­ко вис­на­жує, пра­цез­дат­ність ди­ти­ни різ­ко зни­жу­єть­ся.

Тра­ди­цій­но ко­жен день роз­по­чи­на­єть­ся з ру­хан­ки. Та­бо­ро­ва прог­ра­ма вклю­чає в се­бе спор­тив­ні ес­та­фе­ти, спар­та­кіяди, зма­ган­ня, ку­пан­ня, те­ре­но­ві іг­ри, ту­ризм. Поп­ри фі­зич­ний роз­ви­ток, та­кі фор­ми за­нять міс­тять еле­мен­ти пси­хот­ре­нін­гу. В інс­трук­та­жі до про­ве­ден­ня фі­зич­них вправ Бей­ден-Па­у­ел пи­ше: «Роб­ля­чи цю впра­ву, ти по­ви­нен ду­ма­ти про те, що з нею зв'я­за­не… ти п'єш по­віт­ря і доб­ре по­чут­тя, що їх піс­ля ви­ди­ху­єш сво­їм дру­зям…» [1, 199-200]. Як­що взя­ти до ува­ги, що про­ве­ден­ня будь-яких за­нять у но­вац­тві не­од­мін­но суп­ро­вод­жу­єть­ся те­ма­тич­ною роз­по­від­дю, то вплив фі­зич­но­го ви­хо­ван­ня на пси­хо­ло­гіч­не ста­нов­лен­ня осо­бис­тос­ті є не­за­пе­реч­ним.

Нас­туп­ним нап­ря­мом фі­зич­но­го ви­хо­ван­ня в УПН є вмі­лос­ті. Во­ни дозво­ля­ють ди­фе­рен­ці­йо­ва­но зас­то­со­ву­ва­ти за­со­би фі­зич­ної куль­ту­ри з ви­хо­ван­ця­ми різ­но­го ві­ку і ста­ті, з ура­ху­ван­ням ста­ну їх здо­ров­'я та рів­ня фі­зич­ної під­го­тов­ле­нос­ті.

У здо­бут­ті вмі­лос­тей ви­рі­шаль­ним є віль­ний ви­бір ви­хо­ван­ців. Про­те му­сить збе­рі­гати­ся прин­цип сис­тем­нос­ті і пос­лі­дов­нос­ті ви­хо­ван­ня. При здо­бут­ті вмі­лос­тей, спря­мо­ва­них на фі­зич­ний роз­ви­ток, прин­ци­по­вим є до­три­ман­ня чер­го­вос­ті від прос­то­го до склад­но­го. Прог­ра­ма УПН про­по­нує вмі­лос­ті різ­ної склад­нос­ті для різ­но­го ві­ку ді­тей.

Удос­ко­на­лен­ня фі­зич­но­го ви­хо­ван­ня в Плас­ті пот­ре­бує по­шу­ку та роз­роб­ки форм і ме­то­дів, які б впли­ва­ли на зміц­нен­ня здо­ров­'я ді­тей, під­три­ман­ня пра­цез­дат­нос­ті (мо­бі­лі­зу­ва­ти енер­гію та еко­ном­но вит­ра­ча­ти її), ви­хо­ван­ня на­ви­чок са­мос­тій­но і сис­тем­но зай­ма­ти­ся фі­зич­ни­ми впра­ва­ми. Вар­то звер­ну­ти ува­гу на дот­ри­ман­ня ос­нов­них ме­то­дів роз­вит­ку фі­зич­них якос­тей (ме­тод ін­ди­ві­ду­аль­них зав­дань, іг­ро­вий, зма­галь­ний та пе­ре­мін­ний); зав­дан­ня не по­вин­ні бу­ди епі­зо­дич­ни­ми, а ма­ють скла­да­ти чіт­ку сис­те­му ді­яль­нос­ті ви­хов­ни­ків і но­ва­ків про­тя­гом ро­ку; вклю­ча­ти зав­дан­ня, тіс­но пов­'я­за­ні між со­бою з тим, щоб за умо­ви ви­ко­нан­ня по­пе­ре­дньо­го мож­на бу­ло ви­ко­на­ти нас­туп­не; при цьо­му но­вак го­ту­єть­ся до ви­ко­нан­ня склад­ні­ших ви­мог; при про­ве­ден­ні рух­ли­вих ігор ви­ко­рис­то­ву­ва­ти ук­ра­їнсь­кі тра­ди­цій­ні гур­то­ві впра­ви; від­род­жу­ю­чи плас­то­ві спор­тив­ні тра­ди­ції 20-30 рр., від­но­ви­ти за­нят­тя ок­ре­ми­ми ви­да­ми спор­ту (фут­бол, во­лей­бол, гім­нас­ти­ка то­що); тво­ри­ти но­ваць­кі спор­тив­ні ко­ман­ди.

Лі­те­ра­ту­ра

1. Бей­ден-Па­у­ел Р. Скав­тінг для хлоп­ців. — Мюн­хен: «Мо­ло­де жит­тя», 1950. — 307 с.

2. Бон­да­ревсь­кий Е.Я. Ро­ди­те­лям о фи­зи­чес­ком вос­пи­та­нии де­тей. — М., 1989 — 49 с.

3. Во­гонь Ор­ли­ної Ра­ди. Круг брат­чи­ків і сес­три­чок — 1955. — №11 — 38 с.

4. Коз­лен­ко М.П. Фі­зич­не ви­хо­ван­ня мо­лод­ших шко­ля­рів. — К., 1977 — 143 с.

5. Лесь­ків А.Д., Ан­дро­щук Н.В., Дзю­ба­новсь­кий А.Б. Фор­ми і за­со­би фі­зич­но­го ви­хо­ван­ня мо­лод­ших шко­ля­рів. — Тер­но­піль: СМП «Ас­тон», 2000. — 175 с.

6. Ока­ринсь­кий М.М. Ан­ти­нар­ко­ген­не ви­хо­ван­ня під­літ­ків у плас­то­вій ор­га­ні­за­ції: Ме­то­дич­ний по­сіб­ник для ви­хов­ни­ків плас­то­во­го юнац­тва. — Тер­но­піль: «Нав­чаль­на кни­га — Бог­дан», 1999. — 96 с.

7. Су­хом­линсь­кий В.О. Виб­ра­ні тво­ри. В 5-ти т. — Т 1. — К., 1976 — 654 с.