ДЕКЛЯРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ

Проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року.

Преамбула

Бе­ру­чи до ува­ги, що на­ро­ди Об­'єд­на­них На­цій зно­ву під­твер­ди­ли в Ста­ту­ті свою ві­ру в ос­нов­ні пра­ва лю­ди­ни і в гід­ність та цін­ність людсь­кої осо­би і спов­не­ні рі­шу­чос­ті спри­я­ти со­ці­аль­но­му прог­ре­со­ві та по­ліп­шен­ню умов жит­тя при біль­шій сво­бо­ді;

бе­ру­чи до ува­ги, що Ор­га­ні­за­ція Об­'єд­на­них На­цій у За­галь­ній дек­ла­ра­ції прав лю­ди­ни про­го­ло­си­ла, що кож­на лю­ди­на по­вин­на во­ло­ді­ти всі­ма заз­на­че­ни­ми в ній пра­ва­ми і сво­бо­да­ми без будь-яких від­мін­нос­тей за та­ки­ми оз­на­ка­ми як ра­са, ко­лір шкі­ри, стать, мо­ва, ре­лі­гія, по­лі­тич­ні або ін­ші пе­ре­ко­нан­ня, на­ці­о­наль­не чи со­ці­аль­не по­ход­жен­ня, май­но­вий стан, на­род­жен­ня чи ін­ша об­ста­ви­на;

бе­ру­чи до ува­ги, що ди­ти­на внас­лі­док її фі­зич­ної і ро­зу­мо­вої нез­рі­лос­ті пот­ре­бує спе­ці­аль­ної охо­ро­ни і пік­лу­ван­ня, вклю­ча­ю­чи і на­леж­ний пра­во­вий за­хист, як до, так і піс­ля на­род­жен­ня;

бе­ру­чи до ува­ги, що не­об­хід­ність у та­кій спе­ці­аль­ній охо­ро­ні бу­ла вка­за­на в Же­невсь­кій дек­ла­ра­ції прав ди­ти­ни 1924 ро­ку і вка­за­на у За­галь­ній дек­ла­ра­ції прав лю­ди­ни, а та­кож у ста­ту­тах спе­ці­а­лі­зо­ва­них ус­та­нов і між­на­род­них ор­га­ні­за­цій, що зай­ма­ють­ся пи­тан­ня­ми доб­ро­бу­ту ді­тей;

бе­ру­чи до ува­ги, що людс­тво зо­бов­'я­за­не да­ва­ти ди­ти­ні кра­ще, що во­но має,

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ

проголошує цю

ДЕКЛАРАЦІЮ ПРАВ ДИТИНИ

з ме­тою за­без­пе­чи­ти ді­тям щас­ли­ве ди­тинс­тво і ко­рис­ту­ван­ня, для їх влас­но­го бла­га і бла­га сус­піль­ства, пра­ва­ми і сво­бо­да­ми, які тут пе­ред­ба­че­ні, і зак­ли­кає бать­ків, чо­ло­ві­ків і жі­нок як ок­ре­мих осіб, а та­кож доб­ро­віль­ні ор­га­ні­за­ції, міс­це­ву вла­ду і на­ці­о­наль­ні уря­ди до то­го, щоб во­ни виз­на­ли і на­ма­га­ли­ся дот­ри­му­ва­ти­ся цих прав шля­хом за­ко­но­дав­чих та ін­ших за­хо­дів, пос­ту­по­во зас­то­со­ву­ва­них від­по­від­но до та­ких прин­ци­пів:

Прин­цип 1. Ди­ти­ні по­вин­ні на­ле­жа­ти всі заз­на­че­ні в цій Дек­ла­ра­ції пра­ва. Ці пра­ва ма­ють виз­на­ва­ти­ся за всі­ма діть­ми без будь-яких ви­нят­ків і без від­мін­нос­тей чи дис­кри­мі­на­цій за оз­на­кою ра­си, ко­льо­ру шкі­ри, ста­ті, мо­ви, ре­лі­гії, по­лі­тич­них або ін­ших пе­ре­ко­нань, на­ці­о­наль­но­го чи со­ці­аль­но­го по­ход­жен­ня, май­но­во­го ста­ну, на­род­жен­ня або ін­шої об­ста­ви­ни, що сто­су­єть­ся са­мої ди­ти­ни чи її сім­'ї.

Прин­цип 2. Ди­ти­ні за­ко­ном або ін­ши­ми за­со­ба­ми по­ви­нен бу­ти за­без­пе­че­ний спе­ці­аль­ний за­хист і на­да­ні мож­ли­вос­ті та спри­ят­ли­ві умо­ви, які доз­во­ли­ли б їй роз­ви­ва­ти­ся фі­зич­но, ро­зу­мо­во, мо­раль­но, ду­хов­но та у со­ці­аль­но­му від­но­шен­ні здо­ро­вим і нор­маль­ним шля­хом і в умо­вах сво­бо­ди та гід­нос­ті. При ви­дан­ні з ці­єю ме­тою за­ко­нів го­лов­ним мір­ку­ван­ням має бу­ти най­кра­ще за­без­пе­чен­ня ін­те­ре­сів ди­ти­ни.

Прин­цип 3. Ди­ти­ні має на­ле­жа­ти від її на­род­жен­ня пра­во на ім­'я і гро­ма­дянс­тво.

Прин­цип 4. Ди­ти­на по­вин­на ко­рис­ту­ва­ти­ся бла­га­ми со­ці­аль­но­го за­без­пе­чен­ня. Їй має на­ле­жа­ти пра­во на здо­ро­ве зрос­тан­ня і роз­ви­ток; з ці­єю ме­тою спе­ці­аль­ні дог­ляд і охо­ро­на по­вин­ні бу­ти за­без­пе­че­ні як їй, так і її ма­те­рі, включ­но з на­леж­ним до­по­ло­го­вим і піс­ля­по­ло­го­вим дог­ля­дом. Ди­ти­ні має на­ле­жа­ти пра­во на від­по­від­не хар­чу­ван­ня, жит­ло, роз­ва­ги і ме­дич­не об­слу­го­ву­ван­ня.

Прин­цип 5. Ди­ти­ні, яка є не­пов­но­цін­ною у фі­зич­но­му, пси­хіч­но­му або со­ці­аль­но­му від­но­шен­ні, по­вин­ні за­без­пе­чу­ва­ти­ся спе­ці­аль­ні ре­жим, ос­ві­та і пік­лу­ван­ня, не­об­хід­ні з ог­ля­ду на її особ­ли­вий стан.

Прин­цип 6. Ди­ти­на для пов­но­го і гар­мо­ній­но­го роз­вит­ку її осо­би пот­ре­бує лю­бо­ві і ро­зу­мін­ня. Во­на по­вин­на, як­що це мож­ли­во, зрос­та­ти під опі­кою і від­по­ві­даль­ніс­тю сво­їх бать­ків і, в уся­ко­му ра­зі, в ат­мос­фе­рі лю­бо­ві і мо­раль­ної та ма­те­рі­аль­ної за­без­пе­че­нос­ті; ма­ло­літ­ню ди­ти­ну не слід, крім тих ви­пад­ків, ко­ли є ви­нят­ко­ві об­ста­ви­ни, роз­лу­ча­ти зі сво­єю ма­тір­'ю. На сус­піль­стві і на ор­га­нах пуб­ліч­ної вла­ди по­ви­нен ле­жа­ти обов­'я­зок здій­сню­ва­ти особ­ли­ве пік­лу­ван­ня про ді­тей, що не ма­ють сім­'ї, і про ді­тей, що не ма­ють дос­тат­ніх за­со­бів для іс­ну­ван­ня. Ба­жа­но, щоб ба­га­то­діт­ним сім­'ям на­да­ва­лась дер­жав­на або ін­ша до­по­мо­га на ут­ри­ман­ня ді­тей.

Прин­цип 7. Ди­ти­на має пра­во на здо­бут­тя ос­ві­ти, яка має бу­ти без­кош­тов­ною і обов­'яз­ко­вою, в уся­ко­му ра­зі на по­чат­ко­вих ста­ді­ях. Їй має да­ва­ти­ся ос­ві­та, яка спри­я­ла б її за­галь­но­му куль­тур­но­му роз­вит­ко­ві і зав­дя­ки якій во­на мог­ла б на ос­но­ві рів­нос­ті мож­ли­вос­тей роз­ви­ну­ти свої здіб­нос­ті і осо­бис­те мис­лен­ня, а та­кож ус­ві­дом­лен­ня мо­раль­ної і со­ці­аль­ної від­по­ві­даль­нос­ті, і ста­ти ко­рис­ним чле­ном сус­піль­ства.

Як­най­кра­ще за­без­пе­чен­ня ін­те­ре­сів ди­ти­ни має бу­ти ке­рів­ним прин­ци­пом для тих, хто від­по­ві­дає за її ос­ві­ту і нав­чан­ня; ця від­по­ві­даль­ність ле­жить на­сам­пе­ред на її бать­ках.

Прин­цип 8. Ди­ти­на по­вин­на за всіх об­ста­вин бу­ти се­ред тих, хто пер­ши­ми одер­жу­ють за­хист і до­по­мо­гу.

Прин­цип 9. Ди­ти­на по­вин­на бу­ти за­хи­ще­на від усіх форм нед­ба­ло­го став­лен­ня, жор­сто­кос­ті і екс­плу­а­та­ції. Во­на не по­вин­на бу­ти об­'єк­том тор­гів­лі в будь-якій фор­мі. Ди­ти­ну не слід прий­ма­ти на ро­бо­ту до до­сяг­нен­ня на­леж­но­го ві­ко­во­го мі­ні­му­му; їй ні в яко­му ра­зі не по­вин­ні до­ру­ча­ти­ся чи доз­во­ля­ти­ся ро­бо­ти або за­нят­тя, які бу­ли б шкід­ли­ві для її здо­ров­'я чи ос­ві­ти або пе­реш­код­жа­ли її фі­зич­но­му, ро­зу­мо­во­му чи мо­раль­но­му роз­вит­ко­ві.

Прин­цип 10. Ди­ти­на має бу­ти за­хи­ще­на від прак­ти­ки, яка мо­же за­о­хо­чу­ва­ти ра­со­ву, ре­лі­гій­ну або будь-яку ін­шу фор­му дис­кри­мі­на­ції. Во­на по­вин­на ви­хо­ву­ва­ти­ся в ду­сі вза­є­мо­ро­зу­мін­ня, тер­пи­мос­ті, друж­би між на­ро­да­ми, ми­ру і за­галь­но­го бра­терс­тва, а та­кож у пов­но­му ус­ві­дом­лен­ні, що її енер­гія та здіб­нос­ті ма­ють бу­ти прис­вя­че­ні слу­жін­ню на ко­ристь ін­ших лю­дей.

Док. ООН A/RES/1386(XIY)